У спробах ощасливити дитину, батьки дуже часто намагаються проявляти таку винахідливість, якої вистачило б на безліч наукових відкриттів. Але наступає такий момент, коли тато і мама приносять гору іграшок, а дитина плаче від розчарування. Чому так важко порадувати дитину і як не допустити помилок?
Невгамовні діти
Ми дуже хочемо зробити дітей щасливими. Напевно, в нашому суспільстві є певний культ дитячого щастя: усміхнені діти дивляться на нас з білбордів, магазинних вивісок, підморгують з афіш кінотеатрів. Для дітей створюються божевільні атракціони, аквапарки, гігантські мотузкові джунглі. Індустрія розваг працює так, щоб щастя було всім і даром.
Ближче до обіду нас чекає гроза: молодший член сім’ї стане тупотіти ногами і кидатися морозивом, тато – похмуро лаятися на розпещеність, а мама – розгублено скасовувати вечірній похід на мультфільм. Ми соромимося незручних почуттів дитини і вчимо не пред’являти свої розлади публіці: “Іринко, досить ревіти, дивись дядько-охоронець тебе боїться!” Нічого не виходить, Іринка не вгамовується, охоронці збираються до купи, ми відчуваємо себе ще дурнішими і дивуємося, як це вийшло. Ми ж збиралися веселитися.
Ми соромимось незручних почуттів дитини і вчимо не показувати їх на перед людьми.
Мій син дуже чекав свого свята з нагоди свого 4-ліття. Була запланована піратська вечірка в дитячому клубі, куди запросили всіх друзів. Він з шаблею і в капелюсі капітана весь ранок був дуже натхнений, але коли всі зібралися його привітати, і вибігла аніматорша – корсар, гроза Південних морів – малюк заплакав і сховався в пластиковому будиночку, навідріз, відмовившись виходити до гостей. А ми так старалися …
Перезбудження
Діти набагато більш чутливі до сенсорних стимулів, ніж ми припускаємо. Вони яскравіше реагують на новизну і відчувають стрес від нової зачіски мами або пересунуте в інший кут крісло. Причому, чим дошкульніше дитина, тим легше вона перескочить з спокійного стану в стан істерики”.
Не випадково тривожні діти люблять перечитувати одну і ту ж книжку багато разів, так вони відчувають себе впевненіше, знаючи, що там станеться далі: ніяких сюрпризів, ніяких миготливих літаків, Машенька втече від ведмедя, та й все.
Дорослий з більш зрілою нервовою системою може відчувати себе там виснаженим і втомленим, а ми чомусь розраховуємо, що дитина буде тільки радіти серед буйства агресивних фарб і звуків. Тому іноді має сенс відпочивати з малюками не тільки в парках атракціонів, а й в музеях дерев’яного зодчества.
Сума негативних факторів
Відчуття голоду, невелика втома, недосипання разом призводять до ядерного вибуху дитячої істерики навіть в самому милому і заспокійливому місці. Святковий захід, який затягується і забирає шматок денного сну у дитини, може виявитися нелегким випробуванням для нервів всіх оточуючих, включаючи випадкових перехожих.
Після того, як мені довелося виносити ревучу трирічну дочку з веселого хороводу, я намагаюся діяти на випередження і завжди тримати напоготові пляшку з водою або яблуко.
Імпульсивність і фрустрація
У період трирічної кризи (яка тільки називається трирічною, а взагалі може розтягнутися і до п’яти) хлопці розвивають незалежність. А будь-яка боротьба за незалежність сповнена як перемог, так і розчарувань.
Нова обстановка кидає дитині нові виклики, імпульсивність і бажання великі, а можливості – поки не дуже. Ти втік і спритно стрибав як Мауглі, але випадково розбив китайську вазу, – як тут не заплакати.
І нехай всі кругом твердять, що ваза їм давно не подобалася, гіркота від власної недосконалості така велика, що навряд чи третій пиріжок може якось втішити дитину.
Вони думають, що ніхто і ніколи так себе не відчував. Вони ніколи не думають, що і їх батьки колись відчували себе так. Навіть якщо ваше пояснення буде не зовсім точним, дитина відчує, що її намагаються зрозуміти, а не просто вважають поганою”.
Ірраціональний страх
Ви не розумієте, чому на пікніку ваш малюк плаче і ховається за деревом? Причиною може стати жук, який пару хвилин тому пролетів над сусідніми кущами. Я бачила дітей, які залазили під стілець, побачивши добродушного клоуна, дітей, які невтішно плакали, злякавшись салюту, дітей, які сприймали вітальне слово Діда Мороза як загрозу національній безпеці.
Навіть не намагайтеся знайти цьому логічне пояснення. Цей страх можна буде пройти в іншій ситуації і в інший час, але зараз повинен залишитися хтось один: або аніматор в костюмі тритона або ваша дитина.
Потреба в увазі
Часто стурбовані зовнішніми атрибутами веселого дозвілля, батьки зовсім не беруть до уваги саму дитину. Але ж сама її потребу в увазі набагато сильніша потреби в карусельках у вигляді ракети.
Тобто голосно скиглити або нав’язливо просити то одного, то іншого. І це буде тривати до тих пір, поки ви не вийдете з себе і, нарешті, зосередитеся на винуватці торжества. Краще діяти превентивно; прийшовши на вечірку, не забувайте, що тут поруч стоїть дитина, якій необхідно, щоб їй раділи, з нею розмовляли і час від часу тримали її за руку.
Дофамінові гойдалки
Готуючи дитину до веселого події, ми сприяємо виробленню дофаміну. Ми розповідаємо, яке у дочки буде ошатне плаття, які іграшки вона отримає, які смачні будуть частування.
Дофамінова система – це система винагороди, вона відповідає за мотивацію, прагнення до задоволення, навчання, наполегливість і багато інших важливих речей. Як тільки в мозок викидається дофамін, ми відчуваємо приплив радості і збудження.
Останні дослідження довели, що дофамін – не стільки гормон задоволення, скільки передчуття цього задоволення. Дитина з середи чекала неділі, чекала і раділа, вона прокинулась, чекала і раділа, всю дорогу, всі дві години, поки ви стояли в пробці, чекала і раділа, – і не дивно, що дофамін скінчився якраз тоді, коли все сталося. Дитина перегоріла.
Це не означає, що потрібно скасувати всі вечірки, іменини і ранки. Можливо, просто замість того, щоб бігати і в розпачі розмахувати руками: “Чому дитина влаштовує істерику?”, нам є сенс проявити трохи більше розуміння і терпіння.
