Якщо тато раптом зник…

Після розлучення часто буває так, що батько пропадає. Назовсім чи на час. Але якщо жінка здатна хоча б частково зрозуміти мотиви колишнього чоловіка, то дитина виявляється в повній розгубленості. Як допомогти дитині подолати розлуку з батьком, розповідає психолог.

Не дарма кажуть: щоб пізнати людину, треба з нею розлучитися. Коли колишній чоловік вчиняє жорстоко і підло, наше серце розбивається вщент, але з емоціями, нехай і з зусиллям, багато хто з нас все ж справляються. А от якщо при цьому з’ясовується, що екс-чоловік ще й поганий батько, стримувати ненависть, злість, образу практично неможливо. Адже коли тато зникає з життя дітей в один день, без попередження, або коли з невідомих причин різко перестає дзвонити, приходити в гості, поздоровляти з днем народження, серце матері, яка бачить страждання дитини, розривається на частини. Як заспокоїти доньку, яка щовечора до неможливості сумує за татом? Що відповідати синові, коли він запитує: «Я що, поганий, раз тато мене розлюбив?» У такі важкі моменти мами ведуть себе по-різному. Одні кажуть дитині правду, інші воліють ніяк не коментувати те, що трапилося, треті підміняють реальність розповідями про «льотчика», хтось вдаряється в сльози і скаржиться на долю, а деякі починають проклинати мерзотника. Однак психологи закликають всіх мам, які опинилися в схожій ситуації, тримати себе в руках і не здійснювати ці найпоширеніші помилки.

ЧІТКІ МЕЖІ

Важливо якомога раніше зрозуміти, що після розлучення обривається лише один зв’язок – ваші стосунки з колишнім чоловіком. Три інші залишаються, а саме: ваші стосунки з дитиною, відносини дитини з її батьком і відносини між вами і колишнім чоловіком як батьками вашої дитини. І ці 4 види відносин не повинні змішуватися.

ПОМИЛКА №1: ЛАЯТИ БАТЬКА ПРИ ДИТИНІ

Якщо дитина запитує: «Тато поганий, раз він більше не приходить до мене і не дзвонить?», у багатьох виникає бажання сказати дитині все, що наболіло. Найпоширеніший варіант – фрази на кшталт: «Так, твій тато – самий жахливий батько на світі! Кинув тебе, кинув нас, навіть подзвонити не може!» Але так ми формуємо в дитини відчуття, що з ним щось не так і що він жертва, адже кидають «поганих». А посил: «Твій тато негідник, а значить ти народжений негідником» вчить малюка знецінювати частину себе. Чому? Тому що дитина складається з двох половинок – маминої і татової. Займаючи бік мами, він автоматично відмовляється від своєї другої, «татовою» половинки, тобто зраджує себе. Не треба брехати і казати, що тато хороший, якщо ви так не вважаєте. Але і що він мерзотник, теж не варто згадувати. Це ваша суб’єктивна думка, і не варто нав’язувати її дитині. Правильніше говорити про вчинок або поведінку, а не про особистості.

ПОМИЛКА №2: ОЧОРНЯТИ БАТЬКА

Деякі мами починають нагнітати ситуацію, вигадувати небилиці про батька, знецінювати його роль в житті сім’ї з метою посилити в дітях неприязнь до тата або навіть залякати їх, щоб вони почали його боятися. Іноді з найкращих спонукань, щоб дитина якомога швидше все забула і перестала страждати. А частіше через те, що коли ми перебуваємо в стресі або впадаємо у відчай, ми регресуємо, в прямому сенсі самі не відаємо, що творимо. Так, зі страху перестати бути потрібною дитині і втратити сенс життя, мама може почати боротися з «кривдником». Для цього вона буде намагатися залучити на свій бік якомога більше людей, і в першу чергу – дитину. У мами достатньо влади і авторитету, щоб діти переймали її слова, думки, цінності. Але дітям не місце на війні. До того ж жертва, яку вони принесуть особисто – це втрата половини себе. І, звичайно, це буде чистої води маніпуляція.

СКЛАДНІ ПОЧУТТЯ

Якщо дитина починає сердитися або засмучуватися, найкраще, що мама може зробити – це просто бути поруч і проговорювати вголос її почуття: «Ти злишся, що тато поїхав і не попрощався. І це дійсно боляче», «Ти засмучуєшся, що він не приходить, коли ти за ним сумуєш» і т. д. І дати йому право випробувати ці почуття і їх пережити.

ПОМИЛКА №3: ГОВОРИТИ ЗАЙВЕ

Навіть у звичайних ситуаціях ми часто багато домислюємо, а коли мова заходить про колишнього чоловіка і його не самі моральні вчинки, у фантазіях ми себе зазвичай не стримуємо. Але на конкретні запитання дитини важливо давати конкретні відповіді і не потрібно висловлювати свої припущення. Виходячи з цієї логіки, не варто говорити: «Тато не хоче тебе бачити», тому що хоче він чи не хоче, ви напевно сказати не можете. І фраза: «Він кинув нас, тому що захотів нового життя» не годиться, адже ви не можете знати справжніх мотивів вашого колишнього чоловіка.

Краще абстраговано говорити про факти: «Твій тато зараз не може тебе бачити», «Так буває, що батьки їдуть і зовсім не бачать своїх дітей. І діти в цьому не винні», «Всі ми іноді помиляємося». Коли ми даємо дитині сухі факти, у неї з’являється можливість виробити своє власне ставлення до подій і зробити свої висновки. Підлітку, наприклад, можна допомогти знайти батька. Щоб він не від вас, а від нього почув, що той не хоче з ним спілкуватися. Так, для дитини це буде ударом. І так, йому буде дуже боляче. Але це життя. І це те, через що йому доведеться пройти і що важливо пережити, щоб стало легше.

ПРАВИЛЬНІ СЛОВА

Мабуть, найскладніше підібрати вірні слова, коли дитина запитує: «Мамо, я поганий? Тато мене що, розлюбив?». Психологи пропонують у цій складній ситуації говорити наступне: «Ти хороший. Є чоловіки, яким важко бути татами. Важко любити. У цьому немає твоєї провини. Зараз він вибрав вести себе так. Мені дуже шкода, що ти так сильно переживаєш. Це дійсно дуже боляче, коли поруч немає того, кого сильно любиш».

ПОМИЛКА №4: ЗАМОВЧУВАТИ ЦЮ ТЕМУ

Ще одна помилка багатьох мам – робити вигляд, що нічого не сталося, і всіляко обходити цю тему в розмовах з дитиною. Але до настільки бажаного тотального забуття дана тактика ніколи не призводить. Зовсім навіть навпаки. Дитина сама почне додумувати і фантазувати, тому що їй необхідно хоч якось пояснити собі, що ж сталося з татом. При цьому малюкові можуть малюватися найдивніші або страшні картини. А ще діти схильні винити себе. Дитина може зробити висновок, що це з її вини, через те що вона така погана, тато раптом взяв і зник. Вина – сильне негативне почуття, про яке рідко хто буде розповідати. Але саме з цього моменту маленька людина починає її в собі збирати й культивувати, так само як і впевненість у тому, що вона погана. У дорослому житті подібний досвід призводить до спотвореного розуміння дійсності. Щоб впоратися зі складною ситуацією, що такі люди будуть відриватися від реальності за допомогою власних фантазій, вигадуючи те, чого немає. Крім того, ситуація із зникненням батька вбудовується в уявлення про себе, чому у дитини з’являється внутрішня переконаність, що вона гідна любові. Що особливо критично для дівчаток у віці від 5 до 9 років. Тому говорити про те, що трапилося важливо, головне – робити це неупереджено і спиратися тільки на факти.

6. СПОСОБІВ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ

1. Спробуйте домовитися з батьком про зрозумілий і прийнятний для всіх графік зустрічей, тому що тато вашій дитині потрібен не менше, ніж ви.
2. Дайте дитині можливість виговоритися. У моменти, коли малюк дуже сумує, можна запропонувати йому зателефонувати татові. Дзвінок може бути як реальним, так і уявним. Так, дошкільнику можна дати іграшковий телефон, а дитину постарше просто запитати: «Щоб ти сказав, якби міг зателефонувати батькові?»
3. Використовуйте «перехідний об’єкт» – подарунок від тата або річ, яка його нагадує. З цим предметом можна запропонувати дитині спати, так їй буде легше заспокоїтися. Як варіант – зробити разом з малюком саморобку, яка буде символізувати для неї зв’язок з батьком.
4. Заспокойте дитину, якщо вона плаче, поговоріть з нею, розділіть з нею її переживання. І озвучте вголос емоції, які вона відчуває. При цьому потрібно називати все, що відчуває малюк.
5. Дайте дитині право переживати негативні емоції. Поради на кшталт: «Не плач», «Забудь», «Вистачить переживати», – не допоможуть, але залишать дитину один на один з її переживаннями. Коли ми втрачаємо когось близького, то плакати і переживати – це нормально. Якщо ж мама забороняє виливати свої почуття відкрито або показує, що їй це неприємно, дитина їх пригнічує. А це часто призводить до психосоматичних збоїв – головних болів, підвищення тиску, депресії, панічних атак. І в майбутньому такій дитині буде складно розпізнавати власні почуття і будувати здорові стосунки.
6. Поговоріть з дитиною про її страхи, запитайте, чи є щось, що її особливо турбує. Дуже часто, втративши одного з батьків, діти бояться втратити і другого.

ПОМИЛКА №5 НЕ ПРИХОВУВАТИ ВЛАСНОГО БОЛЮ

Для дитини немає нічого страшнішого, ніж бачити маму в сльозах. В такі моменти вона відчуває колосальну безпорадність, тому що їй допомогти нічим не може. А в молодшому (дошкільному віці) вона ще і повністю залежить від мами, і її сльози означають для дитини катастрофу, крах світу, гірше атомної війни. Природною реакцією в такій ситуації для дитини буде втішити маму, а для цього їй доведеться взяти на себе батьківську роль, звалити на свої дитячі плечі непосильну за вагою та віком ношу.

ЯК Є

Якщо дитина застала вас в сльозах, відчула, як сильно ви злитеся або засмучуєтеся, не потрібно говорити, що все добре і ви щасливі. Це обман. Можна сказати, як є: «Я засмучена/я злюся, що тато так повівся/пішов, але я впораюся. Ти не винен. У дорослих так буває. Ми розберемося самі. Це наші справи».

Якщо мама дуже зла і ображена на тата, є багато способів впоратися зі своїми почуттями і дозволити дитині залишитися дитиною, а не ставати її “спасителем”. Важливо пам’ятати, що дитина сам переживає втрату через зникнення батька. І це ваше завдання – заспокоїти її, але ніяк не навпаки. А виговоритися і вилити свій біль можна подругам, родичам, психологу або священику.

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі