Чим небезпечний ендемічний зоб і як його розпізнати?

Зміст
Ендемічний зоб: чому збільшується щитовидна залоза?
Збільшення щитовидної залози: як виявити ендемічний зоб?
Ендемічний зоб: методи лікування

При такому захворюванні, як ендемічний зоб щитовидної залози, якість життя людини значно знижується. Хвороба загрожує різними важкими ускладненнями. На жаль, цей діагноз у нашій країні сьогодні ставиться досить часто.

Багато вчених висловлюють думку, що збільшення масштабів цієї проблеми пов’язане з чорнобильською катастрофою. Про те, чому щитовидна залоза збільшується в розмірах, наскільки подібні зміни небезпечні і як з ними боротися розберемося в цій статті.

Ендемічний зоб: чому збільшується щитовидна залоза?

Головною причиною, по якій розвивається ця патологія, є хронічний дефіцит йоду в організмі. Цей мікроелемент дуже важливий для нормальної роботи багатьох органів. Але особливо гостро його потребує щитовидка.

Дефіцит йоду в організмі може розвиватися з різних причин. Фахівці ділять ці причини на дві групи, залежно від того, до якого виду дефіциту йоду вони призводять.

Відносний недолік цього мікроелемента викликають такі фактори:

Вживання лікарських препаратів, що підсилюють виведення йоду з організму. Подібною дією, наприклад, володіють антибіотики.
Захворювання органів шлунково-кишкового тракту, в результаті якого йод починає погано всмоктуватися.
Вроджені порушення функціональності щитовидки.
Деякі захворювання нирок, при яких виведення йоду з організму перевищує норму.
Фізіологічні зміни в організмі, при яких йому потрібна підвищена кількість йоду. Так, наприклад, потреба в цьому мікроелементі у людини зростає під час вагітності, в підлітковий період, при підвищених психічних, інтелектуальних і фізичних навантаженнях.
До абсолютної нестачі призводить занадто низьке надходження йоду в організм з їжею.

При нестачі йоду в споживаних продуктах ендемічний зоб може розвинутися, якщо цьому сприятимуть такі чинники:

Спадкова схильність.
Значні надходження в організм з їжею або водою таких речовин, як нітрати, сполуки кальцію, аміак.
Дефіцит міді, марганцю, цинку.
Наявність в організмі вогнищ хронічного запалення.
Глисти.
Дефіцит кисню в організмі.
Низький рівень життя.

Через нестачу йоду щитовидка починає синтезувати недостатню кількість гормонів. Щоб орган почав краще функціонувати, організм вирішує збільшити його в розмірах, в результаті щитовидка зростає. Це порушує роботу всіх інших систем.

Збільшення щитовидної залози: як виявити ендемічний зоб?

Значно збільшену в розмірах щитовидку неможливо не помітити: вона спотворює шию випираючим кулястим бугром. Але цей симптом характерний для пізніх стадій хвороби. На нульовий і на першій стадіях ендемічний зоб практично непомітний. Про його розвитку можна запідозрити лише за характерними симптомами, до яких відносяться:

Помітне збільшення маси тіла. Це відбувається через нестачу гормонів щитовидної залози, які допомагають розщеплювати глюкозу.
Порушення роботи нервової системи: дратівливість, безсоння, підвищена збудливість, хронічна втома, апатія, тремтіння пальців на руках.
Збої в роботі статевої системи: зниження потенції у чоловіків і збої менструального циклу у жінок.
Погіршення інтелектуальних здібностей: низький обсяг уваги, погана пам’ять.
Тахікардія, аритмія і систематичні болі в серці.

Розлади психіки. При схильності до частих депресій обов’язково пройдіть обстеження у ендокринолога. Ендемічний зоб нерідко провокує різні розлади нервової системи, аж до появи галюцинацій. Якщо вчасно не зупинити хворобу, вона може довести людину до загибелі.
Різке схуднення.
Підвищене потовиділення.
Гіпертонія.
Порушення теплообміну.
До характерних симптомів ендемічного зобу на першій і другій стадіях відноситься також екзофтальм, або випинання очного яблука. Також на цих стадіях хвору людину може турбувати постійне першіння, відчуття стискання у горлі, кашель.

Хвороба може давати ускладнення, тому її необхідно лікувати якомога швидше.

Ендемічний зоб: методи лікування

Вибір способу лікування хвороби залежить від ступеня ураження органу. На початкових стадіях ендемічні порушення щитовидки пацієнтам призначають препарати йоду. Їх конкретне дозування розраховує лікар. Найчастіше це такі засоби, як Антиструмін, Йодомарин, Йодид калію.

Якщо зоб супроводжується зниженням функції щитовидної залози, призначають ще й гормональну терапію.

При сильному розростанні щитовидної залози до таких розмірів, що починають страждати сусідні органи, застосовується хірургічне втручання.

Втім, операція – це крайня міра, до якої лікарі намагаються не доводити. Нерідко для поліпшення стану хворого ендокринологи рекомендують йому поєднувати медикаментозну терапію з народним лікуванням ендемічного зобу. У травників і знахарів існує чимало рецептів, які допомагали людям з хворою щитовидною залозою в ту пору, коли не було ще ні аптечних препаратів йоду, ні аптек взагалі. Ось, наприклад, деякі з них:

Зберіть 50 г перегородок від волоських горіхів, помістіть цю сировину в скляну тару, бажано темну. Туди ж слід помістити таку ж кількість прополісу. Всю цю суміш необхідно залити спиртом (200 мл) і поставити в темне прохолодне місце на два тижні. Протягом цього часу ємність потрібно періодично струшувати. Коли зазначений час пройде, потрібно настій процідити і перелити його в іншу тару, яку рекомендується зберігати в холодильнику. Засіб слід вживати у вигляді водного розчину, розвівши 15 крапель настойки у ¼ склянки води. Курс лікування препаратом – 2 місяці.

Змішати коріння марени красильної, мильнянки лікарської і солодки голої у співвідношенні 2:2:1, 20 г суміші (приблизно 2 столові ложки з гіркою) залити 500 мл окропу, поставити посуд на водяну баню, томити чверть години, потім настояти 12 годин, відфільтрувати відвар. Пити по склянці вранці і ввечері протягом 2 місяців.

Змішати листя материнки і суниці, траву череди, парила, споришу і деревію, корінь солодки, цикорію і марени красильної в рівних частках. Столову ложку суміші заварити склянкою окропу, залишити на невеликому вогні 5 хвилин, настояти протягом 12 годин. За чверть години до сніданку, обіду і вечері приймати по 1/3 склянки настою. Курс лікування – 90 днів.
Для лікування зобу існує особлива трава – зобник. Її висушують і заварюють, як чай (чайна ложка сухої трави на склянку окропу). П’ють відвар зобника тричі на день.

Народна медицина при ендемічному зобі завжди рекомендувала жінкам носити бурштинове намисто: багато з тих, хто пробував таке лікування, стверджують, що ця проста міра дозволяла їм домогтися нормалізації функції та розмірів щитовидної залози.

Ще один простий і дуже приємний спосіб лікування зобу – подорож до моря. Вважається, що навіть при дифузно-фіброзному збільшення щитовидної залози життя на морському узбережжі стане не менш потужними ліками, ніж аптечні препарати.

Народні методи також дуже гарні в якості профілактики розвитку патологій щитовидної залози. Взагалі ж профілактика ендемічного зобу щитовидної залози дуже проста. Для того, щоб цей орган нормально функціонував, необхідно вживати достатню кількість продуктів, багатих йодом. Це елементарне правило здатне врятувати людей від серйозних ускладнень, які дає зоб. Особливо важливо дотримуватися заходів профілактики людям, що живуть в регіонах, збіднених вмістом йоду: адже саме вони знаходяться в групі ризику.