Чому проходить любов у шлюбі між подружжям?

Про те, що в сімейному житті романтичні почуття поступово (або навіть швидко зникають, сказано і написано вже дуже багато. Але ми ризикнемо ще раз підняти цю непросту тему – чому проходить любов у шлюбі і що цьому сприяє.

Чи правда, що побут вбиває любов?

Перше, про що починають волати всі розумники і знавці психології, якщо запитати про те, чому ж проходить любов у шлюбі – так це про те, що її вбиває побут. Тут же обов’язково згадують розбитий об побут любовний човен.

І далі йдуть розумні поради: ні в якому разі не з’являтися перед чоловіком у всяких там футболках-спортивках, не дай божечки він буде бачити вас з косметичною маскою на обличчі, демонструйте йому себе виключно в мереживній білизні, а в ідеалі беріть приклад з східних дружин – вдома ходіть ошатними і нафарбованими, а в світ виходьте тільки в розлогій паранджі.

Що ж маємо насправді? З одного боку, побут – це дійсно повторення не самих надихаючих дій, особливо якщо у пари вже є діти. З іншого – двоїста суспільна мораль зазвичай визнає право розлюбити через погано облаштований побут тільки для чоловіків.

А жінка цей самий побут ніби як повинна тягнути на собі і під свою відповідальність – мовляв, якщо у чоловіка пройшла любов, то це тому, що дружина дуже часто ходила в махровому халаті і не готувала за три прийоми їжу з трьох страв щодня…

А про те, чому проходить любов у жінок в заміжжі, зазвичай висувають лише невиразні теорії – нуу, ммм, може, вона недооцінює того прекрасного чоловіка, який на ній одружився? Може, вона недостатньо мудра і правильна дружина, якщо їй не в кайф патріархальний поділ обов’язків?

Справді, ну як можна розлюбити чоловіка за якусь неприбиту поличку або мізерну зарплату – це значить, і любов була така собі, поверхнево-меркантильна!

Через що насправді чоловік і дружина можуть розлюбити один одного?

Але на щастя, сучасна психологія все частіше відмітає застарілі стереотипні домисли про подружню любов або нелюбов. Психологія оперує такими поняттями, як абьюз, психологічне насильство і т. д. і адекватний психолог ніколи не заїкнеться про мереживні трусики або домашній жульєн, якщо мова йде про те, чому проходить любов у чоловіків і чому проходить любов до чоловіків, і у жінок.

Найчастіше любов проходить швидше якраз в тих парах, де сильніше виражений гендерний поділ обов’язків.

Чоловік дивиться на втомлену від побуту (а часто і від побуту і роботи паралельно) дружину – і бачить лише те, як мила дівчина перетворюється в нудну клушу. Дружина дивиться на чоловіка, в упор не розуміючого її втому і невдоволення – і замість дбайливого кавалера бачить пасивного споживача її послуг. Люди розходяться – і кожен вважає іншого нерозуміючим, лінивим, не готовим працювати над відносинами.

А насправді, велике значення має рівноцінність внеску зусиль і емоцій, які обоє віддають у шлюбі. Якщо один з пари буде відчувати себе недолюбленим, віддавати більше – то це буде деструктивне нерозділене кохання до чоловіка/дружини, або обділена людина розлюбить партнера/партнерку по шлюбу.

Те, наскільки гендерно стереотипний повинен бути чоловічий і жіночий внесок у сімейне життя, загалом-то, може визначатися індивідуально. Бувають абсолютно щасливі непрацюючі домогосподарки і повністю тягнучі сім’ю фінансово чоловіки – і всі задоволені і щасливі.

А бувають сім’ї, де для гармонії обидва хочуть працювати і порівну розподіляти побут. Конфлікти і завершення романтики трапляється тоді, коли сходяться чоловік і жінка з різними базовими прошивками» — наприклад, дружина починає відчувати себе «хатньою рабинею», або чоловік – лише джерелом матеріальних благ. І утворюється та сама ситуація недоотримання…

І обоє все-таки певною мірою «тиснуть» один на одного: наприклад, вона просить не слухати музику на повну гучність, він просить варити каву вранці, і т. д. І якщо один починає істотно більше вимагати, просити і просто відмовлятися від компромісів – це і призводить до руйнування любові і довіри…