У вашого школяра трапився конфлікт з кимось із учителів. Ситуація, звичайно, тривожна для батьків, але напевно розв’язувана.
І це саме той випадок, коли батьки зобов’язані втрутитися і розібратися, так як мова не про підліткові сварки з ровесниками! А ось як вирішувати конфлікт «вчитель – учень»?
На чию сторону стати батькам школяра
Якщо дитина стала учасником конфлікту з педагогом, то батькам, звичайно, доводиться складно.
З одного боку, не хочеться, щоб дитина була несправедливо ображена дорослою людиною, хочеться захистити своє чадо, що б там не сталося. З іншого, учитель все-таки є представником школи, він повинен представляти для учнів авторитет, і опускати цей авторитет без вагомої причини начебто не варто…
Що ж важливіше? Важливіше дитина.
Так, діти не завжди мають рацію в конфліктах з дорослими людьми, іноді діти розповідають про події мамі і татові неправильно або навмисне викривлено, але. Поки у вас немає чіткого розуміння, що сталося, і поки немає об’єктивних фактів, що говорять про неправоту дитини, будьте апріорі на її боці!
Школяр може бути тисячу разів правий, але Маріванна може гримнути, поставити погану оцінку, морально натиснути, звинувативши у неповазі до неї, вчителя… тобто далеко не кожна дитина може з гідністю відстоювати свою правоту там, де у педагога є козир «я доросла і тому моя думка правильніша і важливіша»!
Тому батько повинен спочатку стати на бік дитини – і розібратися в ситуації як дорослий з дорослим. Не факт, що малюк (чи підліток) виявиться правим, але мама і тато спочатку повинні стати для нього «адвокатами», а не «прокурорами».
Як зрозуміти, хто був правий – дитина чи педагог
Потрібно вислухати обидві сторони. Але треба розуміти, що і діти часом спотворюють ситуацію в свою користь (так-так, навіть самі хороші і правильно виховані діти!), і педагоги далеко не завжди об’єктивні… Якщо стався конфлікт з учителем, що робити батькам школяра?
Запитайте, що сталося на думку педагога. Вислухайте і не волаєте в жаху «не може бути, мій Василько не такий, ви наговорюєте!». Іноді буває, що «такий» якраз Василько!
Тут важливіше інше – придивіться і прислухайтеся, як взагалі ця людина судить про своїх підопічних, учнів? Наскільки вона взагалі схильна розбиратися, замислюватися про мотиви вчинків і поведінки учнів, по-людськи осмислювати кожен епізод і якусь загальну картину?
- Шаблонними фразами звинувачує дитину в тому, що він якийсь не такий відносно всіх інших дітей («всі діти як діти, а ваш…»), при цьому не наводить будь-яких зрозумілих мотивів такої поведінки, якщо вона реально має місце.
- Узагальнює всіх дітей, не бажаючи сконцентруватися на розмові про конкретного учня – вашому синові або дочці. «Ой, ну зараз час такий, такі діти пішли…», «Ой, так це ось весь клас, вони всі мені тут нерви тріпають…».
- Одразу звинувачує вас, батьків, що ви не так виховали, і він виключно з вашої вини так погано себе веде. Навіть якщо це частково правда, і хлопчикові або дівчинці щось не додали в домашньому вихованні, то вчитель все одно не має права тримати такого учня в нелюбимчиках або відхрещуватися від нього – так як самі діти не винні в тому, як їх виховують.
Що робити, якщо ви розумієте, що педагог неправий
Так йому про це і скажіть. Конфлікт між учителем і учнем необов’язково повинен закінчуватися перемогою з боку вчителя.
Якщо ви розумієте, що ваш син або донька тепер однозначно в нелюбимчиках у вчителя, або що ця вчителька просто сама по собі склочна, авторитарна або ще чимось неприємна людина, то оцініть, наскільки часто вашому чаду доведеться з нею контактувати.
А що сказати дитині
Так і скажіть – що вчителі теж живі люди: вони бувають неправі, вони помиляються, у них бувають погані характери і дивні погляди на життя. Повага до старших це добре і правильно, але це якщо педагог дає підстави поважати себе.
Школяр повинен розуміти, що він не ув’язнений в тюрмі, зобов’язаний кланятися кожному наглядачеві: у нього є право судити про вчителів, дискутувати з ними, відстоювати перед ними свою точку зору, не давати себе ображати!
