Кожен з батьків бажає своїй дитині тільки добра. Але в процесі виховання не завжди вдається стримувати негативні емоції. Ми часом говоримо фрази, які руйнівно діють на дитячу психіку. Розповімо, від яких звичних суджень, які вириваються у нас машинально, краще відмовитися.
«Не вмієш – не берись!»
Маленькі діти часто бувають незграбними. Вони ламають речі, розсипають крупи, проливають воду, упускають щойно випрану білизну, але роблять це не навмисне. У них просто не вистачає навичок, умінь, розвиненої дрібної моторики.
“Ти спеціально це робиш?»
Так ми говоримо, коли дитина наполегливо повторює будь-яку дратуючу нас дію. Але малюк не завжди може усвідомити, що саме дратує батька, а питання, поставлене в такій формі, як ніби викриває його в поганих намірах.
Дитина відчуває загрозу, але не може усвідомити, в чому саме полягає її вина. Можливість виправдатися теж відсутня. На рівні відчуттів виникає відчуття, що батьки призначили винним, і нічого не можна змінити. Це породжує безсилля.
«Всі діти як діти, а ти…»
Жодній людині не подобається, коли її порівнюють з іншими. Маленьким дітям дуже важливо знати, що батьки люблять їх такими, які вони є, і ця любов нікуди не зникне. Тільки відчуваючи себе в повній безпеці, дитина зможе повною мірою розкрити всі свої таланти.
«В цьому домі нічого твого немає!»
Цю фразу батьки найчастіше використовують на адресу підлітків. Так вони хочуть підкреслити свій внесок у розвиток дитини, позначити кількість вкладених ресурсів: емоційних, тимчасових, фінансових.
Підлітки ж сприймають її як образу. Їх позбавляють права на особисту власність, підкреслюють відсутність можливості самостійно заробляти.
«Швидко заспокойся!»
Кожна доросла людина знає, що немає нічого більш образливого, ніж вимога на свою адресу негайно заспокоїтися. Але ми чомусь часто говоримо дітям ці неприємні слова, не замислюючись. З точки зору батьків, приводи для дитячого плачу рідко бувають суттєвими. Крім того, діти плачуть голосно, а це дуже дратує.
На жаль, від грубих окриків дитина починає плакати ще сильніше. Щоб зуміти її заспокоїти, батьки повинні не давати волю своєму роздратуванню. Не можна діяти з позиції сили.
Всі перераховані фрази ми найчастіше вимовляємо автоматично, навіть не вдумуючись в їх зміст і не розмірковуючи про вироблений ефект. Тому дорослим варто бути уважнішими до своїх слів і вчитися контролювати свій гнів. На те ми й дорослі!
