Психологічне насильство – дуже серйозна проблема. Один з різновидів побутового психологічного насильства – газлайтинг (газлайт). Що це? Так називають спроби «психологічного агресора» знецінити думку «жертви», переконати «жертву» в неадекватності і нездатності мати власні міркування.
Яким чином агресор цього досягає і як протистояти, якщо ви опинилися в ролі жертви.
Що таке газлайтинг
Сам термін «газлайтинг» виник від назви фільму 1944 «Газове світло» (Gaslight).
Найчастіше газлайтінг зустрічається серед людей, які проводять поруч багато часу і мають тісний взаємозв’язок – в сім’ї, між колегами, у «кращих» друзів.
Типові пари «газлайтер – жертва» можуть бути батьком і дитиною, чоловіком і дружиною, начальником і підлеглим.
- По-перше, за один раз агресор нічого не доб’ється – неможливо відразу зробити людину «безвольною ганчіркою» у її власних очах.
- По-друге, газлайтер є свого роду «емоційним вампіром» – він отримує своєрідне задоволення, регулярно спостерігаючи приниження жертви.
Не завжди газлайтинг застосовується усвідомлено, найчастіше, агресор навіть не знає цього слова, і поняття не має, які складні «ігри з мозком» затіває.
Коли варто підозрювати, що ви зіткнулися з газлайтом
Вашу думку взагалі не розглядають. Що б ви не сказали, у відповідь ви отримуєте не логічні контраргументи, а твердження, що ваша думка не варта розгляду. Наприклад: «Я не збираюся слухати ці твої дурниці!», «Не починай знову нести маячню!».
Розмова про питання, яке вам важливе, постійно не може відбутися – співрозмовник йде від дискусії будь-якими методами. У підсумку ви вже боїтеся піднімати це питання взагалі, та й інші гострі питання теж.
Агресор стверджує, що ви в принципі не можете бути праві, і взагалі не гідні займатися обмірковуванням і обговоренням того питання, яке вас хвилює. Зазвичай в якості причини вказується щось, що ви не можете змінити: ви нібито «не тої» статі, віку, становища в сім’ї або у кар’єрній ієрархії, і т.д. «Ти ще маленька, щоб про це думати!», «Ти жінка, тебе взагалі не можна до цього підпускати, ти в цьому розбиратися не можеш!», «Ти тут не начальник, щоб вискакувати зі своєю думкою!».
Вас переконують, що ваша схвильованість, стурбованість якимось питанням і бажання його обговорити пояснюється вашим неадекватним станом. Вам навіть можуть запропонувати допомогу, але не об’єктивно потрібну, а «відволіктися», «пролікуватися», «заспокоїтися» і т.д. Наприклад: «Що з тобою говорити зараз, це у тебе знову депресія, потрібно попити ліки …», «У тебе напевно починається шизофренія, як у прабабусі нашої … от і ввижається тобі всяке … давай ти сходиш до лікаря?».
Навіювання вам, що ви постійно неправильно запам’ятовуєте факти, репліки з розмов і т.д. «Що за маячня, я ніколи такого не казав! Ти дійсно думаєш, що я це сказав би? .. У тебе з пам’яттю все гаразд? .. ». Якщо такі епізоди повторюються неодноразово, то людині може почати здаватися, що вона дійсно не здатна запам’ятати події і правильно їх відновити в пам’яті. Замість цього, вона починає «згадувати» те, що вселяє агресор: «Я тоді сказав ось те-то – тепер згадуєш ???».
Знецінення ваших досягнень і перебільшення помилок. «І ти пробуєш поступити в цей задрипаний інститут? Все одно потім тільки на ринку працювати зможеш! У нормальний вуз ти б ніколи не вступив!», «Ось, тебе оштрафували. А я завжди говорив – ти огидно водиш, і раніше тебе чудо рятувало! Коли-небудь ти неодмінно потрапиш у ДТП, а цей штраф – це «перша ластівка»! ».
Бувають різні «рівні» газлайту. У легкому варіанті – жертва просто відчуває себе підпорядкованою агресору, відчуває неминучу необхідність виконувати його веління і переймати його думку з усіх питань.
У найважчих випадках, жертва спочатку починає вважати себе божевільною, а потім дійсно можуть відбутися зміни в психіці. Втрачається або значно знижується самооцінка, втрачається бажання обдумувати все самостійно і приймати самостійні рішення, з’являються проблеми з пам’яттю.
Кілька стратегій газлайтерів
Як же газлайтери діють?
- Стратегія ігнорування. Особливо ефективна вона в родині, коли агресор – рідний і коханий чоловік. Жертва шукає порозуміння та діалогу, але отримує парочку єхидних зауважень й умисне мовчання.
- Стратегія «люблячої опіки». Агресор вселяє жертві, що без нього вона безпорадна і нездатна нічого вирішити, але так вже і бути, по великій «любові» він погоджується підказати їй всі рішення і відповіді, допомогти «заспокоїтися», і т.д. За цієї стратегії агресор може вселити жертві іпохондрію (уявні хвороби, у тому числі психічні захворювання), нав’язати невластивий емоційний стан (наприклад, постійно стверджувати, що “ти ж в депресії” – і людина реально впаде в депресію).
- Стратегія заперечення емоцій жертви, приписування їй неіснуючих емоцій і мотивів поведінки. Жертві навіюється, що те, що вона відчуває – помилково. «Як ти можеш говорити, що любиш мене, хіба так нормальні діти люблять мати? ..», «Та хто ж так журиться, ти насправді радий, що тебе не взяли на цю роботу і ти можеш далі сидіти на моїй шиї! »,« Ти над мною спеціально знущаєшся і отримуєш задоволення, я ж бачу! Тобі подобається мучити мене своїми примхами! ».
- Стратегія знищення самооцінки жертви. Людині нав’язують думки про те, що вона не може бути хорошою і значущою для суспільства, з не залежних від неї причин. Тут часто вводять у гру дискримінаційні соціальні стереотипи: «молодший не може заперечувати думку старших», «дружина – не голова сім’ї, вона повинна слухати чоловіка», і т.п.
Що робити, щоб не стати жертвою
- Найважливіше – не відновити добрі стосунки з агресором, не “перевиховати» або «провчити» його. По-справжньому важливо – зберегти вашу власну здатність до здорового роздуму і винесення незалежних суджень, не дозволити знизити вашу самооцінку. Що робити?
- Максимально обмежте спілкування з агресором або розірвіть його зовсім. Якщо це проблематично (наприклад, якщо він – член вашої родини), то мінімізуйте з ним будь-яку взаємодію. Не починайте розмов самі, не підтримуйте бесіду, якщо він сам заговорює з вами, і вже точно не намагайтеся бути відвертими. Живіть своїм життям, постарайтеся ігнорувати небезпечну людину.
- Заручіться підтримкою сторонньої людини, друга. Важливо, щоб ця третя особа, «жилетка», була сторонньою для агресора і не розплескала йому ненароком ваші скарги. У цієї людини можна запитати щодо того, що вселяє вам агресор – чи дійсно ви ведете себе неадекватно, перебуваєте в депресії і т.д.
- Спокійно і впевнено поясніть агресору, що ви абсолютно впевнені у своїй адекватності, все добре пам’ятаєте і здатні логічно міркувати. Припиняйте цю розмову, якщо агресор починає її зводити до стандартних лже-аргументів на кшталт «ти нічого не розумієш», «не говори дурниці», і т.д.
- Якщо вам дійсно стало складно запам’ятовувати якісь факти, то робіть те, що допоможе вам згодом згадати той чи інший епізод. Робіть записи, включайте диктофон, просіть кого-небудь бути присутнім при бесіді з агресором, і т.д.
Повірте, що ви дійсно маєте право на будь-яку вашу думку. Ваші емоції – завжди справжні. І ніхто не має право вас принижувати, навіть якщо ця людина виправдовується спорідненістю чи приятельським зв’язком!
