Життя, наповнене емоціями, вважають найбільш повноцінним для людини. Але постійний надлишок різних сильних емоцій може привести до того, що людина навпаки перестає емоційно реагувати на події. Це і є синдром емоційного вигоряння, про який піде мова.
Як зрозуміти, що у вас емоційне вигоряння
Опис синдрому від тих людей, у яких він дійсно був, і від тих, хто спостерігав картину з боку, може принципово відрізнятися.
- Вона холодна, байдужа до інших і до подій власного життя.
- Не прагне до взаєморозуміння з іншими, пошуку «загальної мови» і взагалі, здається, не бажає робити спілкування з собою приємним або хоча б просто прийнятним для людей.
- Вона нетовариська – рідко сама ініціює спілкування або приймає участь у спільних балачках. У розмовах з близькими людьми зазвичай схильна до цинічних висловлювань та до приховування своїх можливих емоцій. Поговорити з такою людиною на тему «що ти відчуваєш» зазвичай проблематично…
- Вона зовні спокійна і врівноважена навіть у складних, напружених ситуаціях.
Тобто, складається досить малоприємне враження: людина з синдромом «вигоряння емоцій» – такий собі пофігіст. Але які симптоми відчуває насправді?
Зазвичай люди, постраждалі від даного синдрому, описують свій стан як “сильну втому від будь-яких подій, які потребують психологічної віддачі”. Вони, як правило, цілком віддають собі звіт, як треба спілкуватися з людьми, де потрібно проявити співчуття, співучасть, де доцільно розділити свої переживання з кимсь і т. д., але у них не вистачає на це сил… Звідси характерні симптоми – нетовариськість і удавана байдужість.
Що стосується подій, які, за здоровою логікою, мали викликати якісь емоції, то людина з зазначеним синдромом зазвичай розуміє, що саме він відчував би в своєму нормальному стані, але… він цього не відчуває.
Стан, до якого людина прагне (більш чи менш свідомо) – це спокій і мінімум спілкування (хіба що з дуже близькими людьми, яких розцінює як тих, з ким можна розслабитися).
Причини емоційного вигорання у сучасних людей
Прийнято вважати, що синдром емоційного вигорання – це «молода», сучасна проблема. Але, швидше за все, це не так – просто психологія зайнялася розглядом причин і спробами корекції цього стану лише недавно, а до того багато десятиліть, століть і тисячоліть «емоційно вигорілих» людей вважали просто втомленими, нетовариськими, «мающимися дурницями» диваками, і т. д.
«Емоційно вигоріти» може будь-яка людина після періоду в житті, дуже насиченого переживаннями, спілкуванням, рішенням завдань, роботою з людьми і т. п. Все це так чи інакше вимагає віддачі емоційних сил і стає причинами вигорання.
«Вигорають емоційно» не тільки старанні працівники-кар’єристи або представники богеми з бурхливим творчим життям. Це трапляється з молодими матерями в декреті, коли жінка віддає всю себе догляду за дитиною. Це трапляється з людьми обох статей після насичених романтичних стосунків і хворобливих розривів. Це буває знайоме студентам, завантажених навчанням. І так далі.
Частіше і швидше впадають в такий стан інтроверти, змушені вести спосіб життя екстравертів.
Як вийти зі стану і профілактика
Те, чого людині інстинктивно хочеться, якщо її спіткав даний синдром це абсолютно правильно. А хочеться зазвичай спокою, усамітнення і відсутності необхідності вирішувати різні завдання в жорсткому графіку.
Повернути в нормальний стан може період «ледачого відпочинку» — просто вдома на дивані. Для деяких людей відновлення – це простий фізичний труд без зайвого спілкування, наприклад, скопування грядок на дачі. Для тих, у кого є якісь творчі захоплення (не пов’язані з роботою або діяльністю, що викликала «вигорання»), корисним може бути погляд у творчість.
Радимо довіритися власним бажанням і вибрати найбільш приємний і зрозумілий для вас спосіб відпочити!
Також не варто боятися звертатися до психологів і психотерапевтів – це як раз той випадок, коли робота з цими фахівцями може дуже допомогти!
