Поки дитина виросте, батьки неминуче багато разів відчують через неї злість, гнів, розчарування, роздратування та інший негатив.
Не можливо перестати злитися на дитину зовсім. А ось на питання, як не злитися на дитину, коли вона ні в чому не винна, відповідь знайти потрібно.
Це може бути післяпологова депресія і тривожність, втома, відсутність допомоги від близьких, нестача ресурсів на комфортне материнство.
Злість на дитину або на обставини
Це перше, в чому варто розібратися: реальна причина своїх емоцій. Так, діти часом доводять до сліз і крику своєю поведінкою, але у ситуації, коли відчуваєте, що “зриваюся на малюка”, постарайтеся придумати обставини, при яких сама дитина б вас не дратувала.
Наприклад, ситуація – злюся, коли дитина плаче. Вам би стало спокійніше, якби її взяв заколисувати чоловік? Може, ви хотіли б, щоб дитячу істерику не бачили сторонні люди? Або вам було б емоційно легше, якби ви були в цей момент виспалися, відпочили, вчасно поїли хорошої їжі?
Або ваш настрій змінила б можливість прямо зараз випити кави з тортом, а потім ще цілий день не займатися рутинними обов’язками? Дитячий плач, звичайно, дуже дратівливий звук, але є багато умов, при яких він стає куди більш стерпним випробуванням.
Те ж саме можна віднести до інших дій дитини. Маленький син або дочка щось зламали? Ви б не злилися, якби заміна або лагодження зламаного не відбивалися на вашому бюджеті?
Дитина гіперактивна і висне на вас, чи полегшила б вам життя можливість здати його няні на основну частину дня? Малюк не спить вночі? Ви не відчували б безсилий гнів від проблем з заколисуванням, якби родичі підміняли вас і давали б вам висипатися по 8 годин без вставань до дитини?..
Що робити, щоб рідше дратуватися на малюка
- Просіть допомоги у чоловіка, родичів, подруг та інших людей, які могли б вам чимось полегшити материнство.
- Відпочивайте без дитини і намагайтеся максимально заповнювати свої ресурси сну і здоров’я.
- Звертайтеся до фахівців, якщо помічаєте, що постійно перебуваєте в пригніченому настрої, кричите на дитину, не вмієте реагувати на складності адекватно, не можете відчути себе спокійно, навіть якщо відпочиваєте.
А якщо причина роздратування все ж сама дитина
І таке буває. Якщо мова не про ситуацію “злюся на немовля”, а про вашу реакцію на поведінку дитяти старшого віку, приховувати ці емоції від їх винуватця не потрібно.
І дошкільник, і школяр, і тим більше підліток повинні бачити, що батьки мають свої емоційні реакції: мама може образитися, засмутитися, розчаруватися.
Говоріть про те, що саме ви відчуваєте, і що стало цьому причиною. “Я злюся, тому що ти мене обдурив і не зробив того, що пообіцяв. Мені зараз хочеться закритися від тебе в іншій кімнаті і почитати книжку мовчки. Мені буде складніше тобі повірити, якщо ти пообіцяєш мені щось ще.”
Це, звичайно, теж не рецепт того, як впасти в повний дзен і перестати реагувати на будь-які дитячі витівки. Але повного дзена досягати і не треба, тому що завжди спокійна і радісна мама тільки переконає чадо в думці, що можна творити що завгодно, а батьки стерплять все.
