Що таке синдром емоційного вигоряння?

Життя, наповнене емоціями, вважають найбільш повноцінним для людини. Але постійний надлишок різних сильних емоцій може привести до того, що людина навпаки перестає емоційно реагувати на події. Це і є синдром емоційного вигоряння, про який піде мова.

Як зрозуміти, що у вас емоційне вигоряння?

Опис синдрому від тих людей, у яких він дійсно був, і від тих, хто спостерігав картину з боку, може принципово відрізнятися. Ось які симптоми може побачити необізнаний спостерігач, дивлячись на «емоційно вигорілу» людину:

  • Вона холодна, байдужа до інших і до подій власного життя.
  • Не прагне до взаєморозуміння з іншими, пошуку «загальної мови» і взагалі, здається, не бажає робити спілкування з собою приємним або хоча б просто прийнятним для людей.
  • Вона нетовариська – рідко сама ініціює спілкування або приймає участь у спільних балачках. У розмовах з близькими людьми зазвичай схильна до цинічних висловлювань та до приховування своїх можливих емоцій. Поговорити з такою людиною на тему «що ти відчуваєш» зазвичай проблематично…
  • Вона зовні спокійна і врівноважена навіть у складних, напружених ситуаціях.

Тобто, складається досить малоприємне враження: людина з синдромом «вигоряння емоцій» – такий собі пофігіст. Але які симптоми відчуває насправді?

Зазвичай люди, постраждалі від даного синдрому, описують свій стан як “сильну втому від будь-яких подій, які потребують психологічної віддачі”. Вони, як правило, цілком віддають собі звіт, як треба спілкуватися з людьми, де потрібно проявити співчуття, співучасть, де доцільно розділити свої переживання з кимсь і т. д., але у них не вистачає на це сил… Звідси характерні симптоми – нетовариськість і удавана байдужість.

Що стосується подій, які, за здоровою логікою, мали викликати якісь емоції, то людина з зазначеним синдромом зазвичай розуміє, що саме він відчував би в своєму нормальному стані, але… він цього не відчуває. Наприклад, може розуміти, що варто засмутитися несвоєчасній здачі дедлайну або зрадіти побаченню з коханою дівчиною, однак ніби не вистачає «внутрішнього запалу» емоційно відреагувати на дані ситуації.

Стан, до якого людина прагне (більш чи менш свідомо) – це спокій і мінімум спілкування (хіба що з дуже близькими людьми, яких розцінює як тих, з ким можна розслабитися).

Причини емоційного вигорання у сучасних людей

Прийнято вважати, що синдром емоційного вигорання – це «молода», сучасна проблема. Але, швидше за все, це не так – просто психологія зайнялася розглядом причин і спробами корекції цього стану лише недавно, а до того багато десятиліть, століть і тисячоліть «емоційно вигорілих» людей вважали просто втомленими, нетовариськими, «мающимися дурницями» диваками, і т. д. Вивченням симптомів якоїсь незрозумілої душевної хвороби не особливо утруждались в часи, коли всі печалі вирішувала постійна важка праця і складний побут…

«Емоційно вигоріти» може будь-яка людина після періоду в житті, дуже насиченого переживаннями, спілкуванням, рішенням завдань, роботою з людьми і т. п. Все це так чи інакше вимагає віддачі емоційних сил і стає причинами вигорання.

«Вигорають емоційно» не тільки старанні працівники-кар’єристи або представники богеми з бурхливим творчим життям. Це трапляється з молодими матерями в декреті, коли жінка віддає всю себе догляду за дитиною. Це трапляється з людьми обох статей після насичених романтичних стосунків і хворобливих розривів. Це буває знайоме студентам, завантажених навчанням. І так далі.

Частіше і швидше впадають в такий стан інтроверти, змушені вести спосіб життя екстравертів…

Як вийти зі стану емоційного вигорання, яка профілактика?

Те, чого людині інстинктивно хочеться, якщо її спіткав даний синдром – це абсолютно правильно. А хочеться зазвичай спокою, усамітнення і відсутності необхідності вирішувати різні завдання в жорсткому графіку.

Повернути в нормальний стан може період «ледачого відпочинку» — просто вдома на дивані. Для деяких людей відновлення – це простий фізичний труд без зайвого спілкування, наприклад, скопування грядок на дачі. Для тих, у кого є якісь творчі захоплення (не пов’язані з роботою або діяльністю, що викликала «вигорання»), корисним може бути погляд у творчість.

Профілактика або міра відновлення – це подорожі в поодинці або з кимось дуже душевно близьким. З давніх часів люди практикували щось подібне – від поїздок «на води» або в село на літо, до одиночних паломництв і т. п. Є ті, кому близько відновлення з допомогою медитативних практик йоги і т. д.

Радимо довіритися власним бажанням і вибрати найбільш приємний і зрозумілий для вас спосіб відпочити!

Також не варто боятися звертатися до психологів і психотерапевтів – це як раз той випадок, коли робота з цими фахівцями може дуже допомогти!

Оцініть статтю, будь ласка!
ПоганоНе дужеМоже бутиДобреПрекрасно! (1 оцінили, середня: 5,00 з 5)
Loading...

Коментарі