.webp){kind=logo}
Як розпізнати аутизм у дитини: найраніші симптоми
Аутизм – це відхилення психічного характеру, яке батьки часто плутають з поведінковими проблемами у своєї дитини. Воно пов’язане з порушенням соціальної адаптації та мовними розладами.
Своєчасне розпізнавання хвороби і надання необхідної допомоги може виправити ситуацію і подарувати малюкові шанс пристосуватися і нормально спілкуватися з іншими людьми. Яак розпізнати аутизм у дитини і на які симптоми слід звернути пильну увагу.
Як розпізнати аутизм у немовляти до 1 року
Розпізнати дитячий аутизм можна ще до того, як дитина досягне однорічного віку і у неї проявляться чіткі симптоми цієї хвороби.
- Дитина не любить перебувати на руках у мами або тата. Це перша тривожна ознака дитячого аутизму. Під час перебування на ручках у батьків дитина веде себе роздратовано, може бути напружена або надмірно збуджена. Часом буває складно заколисати дитину перед сном, вона починає плакати, дратуватися. Коли ж кладуть назад в ліжечко, заспокоюється.
- При аутизмі дитина не фокусує погляд на обличчі мами. Малюки, починаючи з першого місяця життя, починають пильно дивитися в очі мамі чи татові. Одною з тривожних ознак, які можуть вказувати на наявність дитячого аутизму, є відведення погляду від материнського обличчя.
- У міру дорослішання у немовляти відзначається такий симптом хвороби, як байдужість. В нормі дітки старше 3 місяців завжди спрямовують свій погляд туди, куди їм вказують. Вони простежують батьківські рухи рукою, звертають увагу на предмети, які їм показують. При дитячому аутизмі немовлята реагують на це зовсім апатично, що повинно насторожити батьків.
- При аутизмі малюк не використовує мову жестів для позначення своїх потреб. Дітки до року, не вміючи добре розмовляти, намагаються подати своїм батькам знак про те, що їм щось потрібно. Малюки з розглянутою хворобою не користуються жестами, також у них може бути занадто “скупа” міміка. У цьому полягає один з головних симптомів, за яким можна розпізнати наявність дитячого аутизму. На подібні ознаки батьки обов’язково повинні відреагувати. І чим раніше це станеться, тим вищими будуть шанси на успішне навчання та адаптацію дитини до навколишнього середовища.
- Відсутність реакції на контакт з батьками. Розпізнати дитячий аутизм можна також за таким симптомом, як відсутність реакції на контакт з мамою або татом. Навіть якщо на губах з’являється весела посмішка, це зовсім не означає, що вона адресована комусь із батьків. Немовлята з таким відхиленням можуть посміхатися з будь-якого приводу або без нього. І роблять вони це для себе, під час занять улюбленою справою (іграми, переглядом мультфільмів, ходінням або повзанням і т. д.).
- Діти-аутисти не вміють виділяти батьків на тлі інших людей. Іншими словами, навіть загубившись в багатолюдній юрбі, дитина з діагнозом «аутизм» не стане шукати маму чи тата. Батьки будуть для неї такими ж, як і оточуючі чужі люди. З цієї причини багато мам скаржаться на нелюбов до них з боку дитини. Насправді ж це небезпечна ознака, на яку не потрібно ображатися, це необхідно виправляти.
- Любов до самотності. Розпізнати дитячий аутизм можна за такою ознакою, як спроби постійного знаходження в самоті. Дитина мовчазна, не реагує на вказівки дорослих, ігнорує їхні прохання. Те ж саме відбувається в разі, коли малюк з аутизмом потрапляє в дитячу компанію. Він постійно шукає привід, щоб втекти і не спілкуватися з однолітками. Дитина, яка страждає від цієї хвороби, може годинами перебувати сама в кімнаті, не вимагаючи уваги і нічим не займаючись.
Це ті симптоми, які допоможуть молодим батькам розпізнати аутизм у дитини ще до того, як вона навчиться ходити й говорити. Ситуацію можна виправити, хоча не всім вдається позбутися такого відхилення повністю.
Ознаки аутизму у дитини старшої 1 року
Розпізнати симптоми аутизму можна і на більш пізніх етапах життя дитини. Важливо придивитися до поведінки крихітки і в разі перших тривожних дзвіночків не баритися з візитом до дитячого психотерапевта.
- Відсутність інтересу до наслідування дорослим. Починаючи з однорічного віку, діти щосили починають копіювати дії і деякі аспекти поведінки дорослих – як батьків, так і інших людей. Дитина з аутизмом не проявляє ніякого інтересу до такої діяльності. Навпаки, намагається частіше уникати перебування в компанії, вважаючи за краще самотність.
- Труднощі в навчанні найпростішим навичкам. Стосується це, насамперед, таких елементарних дій, як самостійне обування, одягання, миття рук після прогулянки та ін. Дитина, яка страждає від аутизму, нічого цього робити не стане. Більш того, в окремих ситуаціях «особливі» діти можуть влаштувати мамі справжню істерику, вперто не бажаючи виконувати те, про що їх просять.
- Вередливість. Дітки з аутизмом вельми вибагливі і примхливі практично у всьому. Особливо ж це стосується консистенції їжі, кольору одягу, запахів. Наприклад, якщо молоді батьки зіткнулися з небажанням або навіть ворожістю до зелених яблук, вони не повинні злитися на дитину або звинувачувати в надмірній примхливості. Виною всьому хвороба, а не «шкідливий» дитячий характер. Навпаки, така дитина вимагає від мами і тата особливого терпіння і уваги.
- Малюк не дозволяє іншим людям торкатися до себе і уникає спілкування з ними. Якщо дитина з аутизмом апатично ставиться до батьківських пестощів, то на спроби сторонніх людей або близьких родичів вступити з ним у словесний контакт вона може відповісти відкритою агресією. Це ж стосується випадків, коли намагаються обійняти, взяти на руки, поцілувати або просто пограти з ним. І в міру дорослішання малюка така тривожна поведінкова риса буде виражатися все яскравіше.
- Малюк відмовляється використовувати мову для спілкування. Починаючи з півторарічного віку, діти поступово вчаться пов’язувати окремі слова в словосполучення, а до 1 року 8 місяців їм, як правило, вдається промовляти невеликі пропозиції. Цього не можна сказати про дітей-аутистів. Вони відмовляються розмовляти з батьками зовсім, або ж використовують для спілкування повторення. Тобто, коли мама говорить “хочеш їсти?” малюк може їй відповісти такою ж фразою: «чочеш їсти?”. Примітно, що такі «особливі» діти можуть раптово почати видавати окремі слова, які абсолютно не пов’язані один з одним. А коли у них запитують, що вони намагаються сказати, вони ігнорують будь-які питання.
- Малюк говорить про себе в третій особі. Іншими словами, він не каже «я», а говорить «Він/вона хоче грати», «Йому/їй нудно» і так далі. На це можна звернути увагу ще тоді, коли малюк тільки вчиться розмовляти. До речі, і цей процес у дітей-аутистів протікає зі значними затримками.
Також можна помітити, що дитина з аутизмом вкрай чутлива до різних звуків, але при цьому не проявляє страх в тих ситуаціях, коли здорові дітки починають чогось боятися. Може наносити собі каліцтва, завдавати болю, постійно гризти нігті і займатися іншими подібними справами.
Тому при виникненні у дитини перших ознак аутизму, про які ми згадували вище, необхідно негайно записати його на прийом до дитячого психотерапевта.
Дослідження аутизму: пізнавальні факти
Так, ми детально розібралися в питанні, як можна розпізнати симптоми дитячого аутизму. Тепер же звернемося до наукових досліджень даного захворювання вченими з різних країн. Важливо знати не тільки про ознаки такого відхилення, але і про те, чому вони можуть з’являтися.
- Британські вчені спостерігали за поведінкою і життєдіяльністю дітей і дорослих людей з таким розладом. Паралельно з цим вони багато років витратили на розробку схем індивідуальних занять для батьків. Вони назвали такий підхід “супервихованням”. Насправді, нічого особливого таке виховання з приставкою «супер» не має на увазі. Батьки просто повинні оточити малюка турботою, увагою, більше з ним розмовляти і займатися. Схему занять може розробити дитячий психолог після декількох сеансів, проведених з дитиною-аутистом. Як відзначають британські вчені, такі заходи допомагають значно знизити вираженість розладів, а іноді і зовсім вилікувати.
- Теорія «холодних матерів». Це дуже цікаве дослідження, яке провів Лео Каннер – австрійсько-американський психіатр. Свою гіпотезу про те, що аутизм може бути набутим, він представив в 40-х роках минулого століття. Однак у підсумку його версія не увінчалася успіхом. Дослідник заявляв, що даний психічний розлад виникає через те, що малюки не відчувають достатньої турботи, не отримують необхідного тепла і уваги з боку своїх мам. Через деякий час Лео Каннер змінив свою точку зору, але його теорія стала основою для продовження роботи в цьому напрямку, але вже іншим вченим – американцем Бруно Беттельгеймом.
Природа аутизму на сьогоднішній день ще вивчається. Вчені ведуть активну діяльність у цьому напрямку, щоб розробити ефективні методи лікування такого психічного розладу у дітей та подарувати їм надію на повноцінну адаптацію до життя в соціумі.
Але і від батьків хворого малюка багато що залежить. Якщо вони будуть уважні до його поведінки і не стануть відкладати візит до фахівця при появі у нього перших підозрілих симптомів, цілком можливо, що ситуація вирішиться на користь маленького пацієнта.
А ось при ігноруванні клінічних проявів такого порушення прогнози значно погіршуються, оскільки у міру дорослішання дитини психічні розлади будуть виражатися все інтенсивніше.
