Чому ми сміємося у важкі часи

Повернення гумору – вірна ознака того, що людина одужує, тому що знайти смішне в непростій ситуації означає вміти дистанціюватися, вміти управляти собою, вміти сприймати те, що відбувається з різних сторін, а це і є основа здорового людського життя.

В історичній ретроспективі сплеск народного гумору, ознака не найкращих часів. При цьому гумор був і залишається одним із здорових і ефективних методів поглянути на труднощі під іншим кутом. Він немов розширює перспективу і допомагає відсторонитися від кризової ситуації. Однак потрібно враховувати, що тим, хто емоційно занурився в кризу, важко сприймати жарти на цю тему. Так відбувається тому, що людина на рівні емоцій відчуває себе злитою з проблемною ситуацією.

У стресовий період корисно звернутися до гумору або сарказму, якщо це дозволить відчути себе щасливішим. Такий гумор не знецінює ситуацію, а дозволяє абстрагуватися і дає можливість «перевести подих». Коли людина обмінюється жартом з іншою, з’являється відчуття близькості.

Навіть коли на наших очах відбувається щось смішне, ми мимоволі обертаємося, щоб побачити, чи це помітив хтось ще. І якщо такі знаходяться, то хихикати починають всі разом. Цей зв’язок народжується з гумором і створює відчуття єдності. Жарти забавні, тому що засновані на загальних враженнях: спогадах, пережитому досвіді, суспільних цінностях і всенародних переконаннях.

Теорії сміху

Єдиної точки зору про те, що таке гумор і як він працює, немає досі, хоча цими питаннями людство задавалося завжди.

Теорія переваги Платона

Ця теорія стверджувала, що сміх виникає тоді, коли ми відчуваємо себе менш дурними, потворними, нещасними або слабкими в порівнянні з оточуючими. Платон вважав гумор негативним явищем, тому що в його основі лежить злість і заздрість. Сміх часто викликаний нещастям або невдачею інших або жартами над тими, хто стоїть нижче. До цієї ж категорії відносяться расистські і залякуючі жарти, тобто агресивний гумор.

І хоча Платон детально не вивчав природу смішного, він прийшов до вельми важливого висновку, що сміх може мати серйозні наслідки, в тому числі і для життя цілої держави.

Теорія гри Аристотеля

Аристотель розглядав жарти як прояв «зарозумілості». Він відзначав такі риси комічного: “смішне — це деяка помилка і неподобство, яке нікому не заподіює шкоди і ні для кого не згубне”. На думку філософа, гумор передбачає гру слів або предметів.

Для дітей природно грати і сміятися, а дорослі втрачають цю здатність. Замість фізичної гри дорослі грають словами і думками, тобто жартують. Аристотель став першим, хто ввів поняття про ефект несподіваного або тригерного сміху. Ця ідея була геть забута його послідовниками і знайшла підтримку тільки через дві тисячі років в роботах Канта і Шопенгауера. На відміну від Платона, Аристотель допускав, що в помірних кількостях гумор може бути корисним.

Теорія Фрейда

Фрейд розглядав сміх насамперед як фізіологічну реакцію організму на нервову напругу і перезбудження. Згідно з цією концепцією, сміх – наслідок сильної емоції, і, сміючись, людина «звільняється» від емоційного вантажу. Володіючий почуттям гумору постійно жартує для того, щоб уникнути негативних емоцій, піти від недосконалої дійсності і таким чином продемонструвати свою невразливість.

Жарт це когнітивне вивільнення бажання за допомогою слова, а не дії. Накопичення в нашій свідомості чогось страшного не відбувається нескінченно. Це важкий вантаж, від якого потрібно періодично звільнятися. Гумор знімає напругу і викликає сміх. І це абсолютно здорова і правильна реакція людської психіки.

Теорія невідповідності

Багато теоретиків вважають, що це найпопулярніша теорія гумору. За цією теорією гумор породжують предмети або ситуації, які не підходять один одному, і саме цей факт викликає сміх. По суті, людина сміється тоді, коли спостерігає з боку абсурдне явище, підкреслену невідповідність героя і того, що відбувається з ним. Ця теорія хороша тим, що виправдовує майже будь-який, навіть чорний, гумор, так як не шукає в ньому образливого підтексту.

Ці теорії допомагають зрозуміти, чому людям властиво жартувати у важкі часи. Зрозуміло, нинішня криза – не привід для сміху, але при цьому гумор допомагає вивільнити позитивні нейрохімічні речовини в мозку і підтримує соціальні зв’язки, які життєво важливі у важкий період.

Як тільки людина зможе внутрішньо відсторонитися від стресової ситуації і побачити її по-новому, сенс знайдеться навіть в негативних обставинах. Сміх допомагає сприймати проблему під іншим кутом зору, і це нерідко призводить до емоційного зцілення. Але при цьому потрібно розуміти, що в деяких обставинах гумор стає травматичним.

Очевидно, що в кризовій ситуації гумор може бути як корисним, так і шкідливим. І розповідаючи новий жарт або відправляючи комусь кумедний мем, потрібно тонко відчувати потенційну користь або шкоду нашого гумору. У цьому полягає розуміння цінностей і потреб не тільки близьких людей, а й суспільства. Емоційна безпека так само затребувана, як і мир у всьому світі.