Чи бувають по-справжньому вірні чоловіки
Чи пора заносити цей дивовижний підвид чоловіків в Червону книгу, і чи бувають якісь проміжні ланки еволюції від абсолютно вірних чоловіків до зрадників?
Абсолютно вірні чоловіки
Що ми розуміємо під вірністю і зрадою?
Давайте позначимо чоловічу зраду як дії сексуального і романтичного характеру по відношенню до кого-небудь, крім єдиної на поточний момент часу партнерки.
Давайте навіть не розглядати рідкісні в нашому регіоні ситуації поліаморії (коли основна партнерка згодна на те, що вона у хлопця або чоловіка не єдина), а також гареми та інші пережитки патріархального минулого.
Під вірністю, відповідно, приймемо моногамію: повну – коли у людини єдині відносини за все життя, або послідовну – коли одні відносини змінюють інші, але зв’язок з новою партнеркою починається тільки після завершення попереднього роману. І подумаємо про те, хто це такий – моногамний чоловік (і як він дійшов до такого життя).
Моногамія в багатьох культурах (в тому числі і в нашій) дуже заохочувана. І чим традиційніша (читай – патріархальна) сім’я, тим більше ймовірності, що чоловік буде вірний дружині.
Але ці два фактори забезпечують те, що в невеликих, збереігших традиційну культуру (хоча б її відгомони) населених пунктах вірних мужів буде більше. Бо для них і не особливо почесно «скакати в гречку», і даму знайти проблематично – незаміжні дівчата нібито повинні берегти себе для судженого (або хоча б заводити стосунки з вільними кавалерами), а заміжнім вирішуватися на адюльтер загрожує значними проблемами.
Ареали проживання невірних чоловіків
А якщо вийти з дрімучих традицій ближче до цивілізації, виявимо, що повна моногамія зазнає нищівної поразки. До усвідомленої і працюючої «в обидві сторони» полиаморії в масштабах суспільства ще не близько, але і від моделі моногамних шлюбів ми стрімко віддаляємося.
Простота в пошуку знайомств (в тому числі і анонімно), відсутність суттєвих ризиків при зраді – фактори, які роблять зради буденністю. А якщо навіть і не фактичні зради (секс на стороні), то умовну невірність — флірт, перегляд порнографії, прояви інтересу до чужих дівчат…
І чоловіки, і жінки легко виживають поодинці, і без особливих проблем можуть знаходити собі нових чоловіків і жінок.
Люди (особливо чоловіки) перестають боятися розлучень і вважати їх особистим крахом.
Статистики зрад, звичайно, не існує. Але логічно припустити, що невірні чоловіки, швидше за все, більш фінансово успішні (бо коханка – це витрати!), краще соціалізовані і комунікабельні, і, найімовірніше, атеїсти і не прихильники традицій.
А такими частіше бувають більш освічені люди, городяни, що займають більш високі сходинки соціальної ієрархії.
Тобто, у більшості випадків, якщо чоловік відчуває, що йому «нічого не буде», то він буде зраджувати. Не на етапі бурхливої закоханості, звичайно. Та й розставання після недовгих відносин частіше відбуваються не через зраду, а з банальної причини розбіжності характерів після періоду “гормональної пристрасті”.
А ось в довгих шлюбах і відбуваються ті самі “ліваки”, які, як свідчить парадоксальна приказка, зміцнюють шлюб. Втім, не впевнені щодо такого дивного способу зміцнення шлюбних уз – зрештою, бути обманутою і не єдиною у свого чоловіка навряд чи приємно хоч одній дружині.
Та серед все тих же досить успішних, освічених і цивілізованих чоловіків! Для яких серйозні стосунки і шлюб – не економічно і соціально вигідне створення «осередку суспільства», а рішення, що грунтується виключно на симпатії до особистості конкретної жінки.
Тобто, чоловік, який жениться «просто так», а не заради приданого/жіночої руки в будинку/«інкубатора» для спадкоємців навряд чи зрадить дружині. Так як в цьому випадку чоловік бачить в ній не набір зручних функцій (а адже навіть функціональні речі ламаються, псуються, набридають), а особистість, яка йому цікава.