.webp){kind=logo}
Як відучити дитину гризти нігті: поради та рекомендації фахівців
Шкідливі звички дитини викликають тривогу у батьків. Це цілком обгрунтовано, адже часто вони зберігаються в старшому віці і навіть переходять у доросле життя. Позбутися від них вкрай непросто.
І якщо на малюка, який, наприклад, гризе нігті, дивляться поблажливо, то доросла людина буде викликати, принаймні, здивування. Фахівці радять не пускати ситуацію на самоплив, а починати діяти відразу.
Дії дорослих повинні бути цілеспрямованими і наполегливими, але в той же час м’якими, щоб не погіршити проблему і не нанести дитині психологічну травму.
Чому обгризання нігтів вважається шкідливою звичкою
Доктор Комаровський вважає, що будь-які шкідливі звички формуються як багаторазово повторювана послідовність якихось дій. Згодом мозок перестає керувати ними, ці дії стають рефлекторними.
Сам тому не бажаючи і не помічаючи, дитина тягне руки в рот, смикає себе за мочку вуха, смикає волосся, розгойдує ногами, колупається в носі. Небезпека в тому, що з дитячих звичок формується характер дорослої людини, яку відучити набагато складніше, ніж малюка.
Шкідливими вважаються ті дії, які здатні завдати шкоди.
- Нігті несуть захисну функцію, оберігаючи кінчики пальців, найбільш вразливі ділянки від пошкоджень. Постійне їх обгризання під самий корінь веде до того, що шкіра на пальцях стає дуже тонкою і чутливою. Це загрожує травмами і запальними процесами не тільки шкіри навколо нігтьової пластинки, але і більш глибоких шарів.
- Зовнішній вигляд і колір нігтів поступово змінюється, вони стають ламкими, сильно шаруються, деформуються, у деяких дітей і зовсім перестають рости.
- В тріщини і ранки з ротової порожнини потрапляють хвороботворні мікроорганізми, які можуть викликати запалення і зараження. Якщо бактерії потраплять в кровотік, це викличе серйозні захворювання, аж до сепсису.
- Набагато частіше відбувається навпаки. Бруд з-під нігтів, де активно розмножуються віруси і бактерії, дитина, коли гризе нігті, проковтує. Також високий ризик зараження глистами.
- Нігтем дитина нерідко травмує м’які тканини в роті, викликаючи тим самим стоматит. Пошкодження зубної емалі, що веде до руйнування зуба.
Хоча до 18 років не прийнято ставити психіатричні діагнози, лікарі однозначно вважають звичку гризти нігті розладом, який навіть отримав медичну назву – оніхофагія.
Чому діти гризуть нігті
У більшості випадків фахівці сходяться на думці, що розвитку шкідливої звички сприяє стрес у дитини, пригнічений стан. Таке спостерігається при конфліктах в сім’ї, під час адаптації до дитячого садка або школі, при зміні місця проживання або освітнього закладу. У підлітків така звичка розвивається на тлі розбіжностей з батьками і друзями, переживань з приводу перших симпатій і закоханості.
Доктор Комаровський вважає, що в деяких випадках звичка гризти нігті розвивається з іншої шкідливої звички – смоктання пальців, яка, в свою чергу, виникає через незадоволеності в смоктальному рефлексі у малюків (наприклад, дитину рано відняли від грудей, в період відучення від пустушки).
- Поганий приклад. Якщо тато або мама, хтось із родичів або найближчого оточення (в дитячому саду, в гостях) при малюку гризуть нігті, незабаром можна помітити, як дитина стала тягнути пальчики в рот. У сім’ї з двома, трьома і більше дітьми практично всі вони будуть гризти нігті, так як досить одному продемонструвати це заняття, “заразяться” й інші.
- Аутоагресія, тобто усвідомлене або неусвідомлене заподіяння шкоди самому собі. Догризаючи до м’яких тканин, дитина не зупиниться, незважаючи на біль, буде обдирати нігтьову пластинку разом «з м’ясом».
- Опір контролю з боку дорослих. Відбувається це, як правило, в перехідні періоди: в 3-5-річному або підлітковому віці.
- Недостатня гігієна. Якщо батьки рідко стрижуть нігті дитині, вони заважають, зачіпають за предмети, доставляють безліч незручностей. Іноді ніготь шарується і ламається через травми або порушення обміну речовин. Не вміючи користуватися ножицями, дитина не придумує нічого кращого, ніж гризти нігтики. Досить швидко це переростає в звичку.
- Надмірна зосередженість на чому-небудь. Можна помітити, що дитина посилено гризе нігті, вирішуючи складне завдання, читаючи книгу, переглядаючи телевізор або граючи в комп’ютерну гру.
Найчастіше нігті починають гризти в 4-5-річному віці, рідше малюки 2-3 років. До підліткового віку звичка зберігається практично у половини таких дітей. Як тільки батьки помітили обгризені нігті або застали чадо за цим заняттям, слід вживати заходів. Чим старша дитина і запущеніший стан, тим складніше від нього позбутися.
Як відучити від шкідливої звички
Якщо батьки не звернули уваги на те, що дитина гризе нігті, хоча б один раз, це буде сприйматися як цілком «легальне». Саме тому слід постійно стежити за звичками малюка і не допускати того, щоб він смоктав пальці, куйовдив волосся або гриз нігті.
Багато сучасних педіатрів взагалі сходяться на думці, що не слід дозволяти дитині тримати руки в роті. Часто мами не звертають на це уваги в період прорізування зубів, коли малюк таким чином чухає ясна. Але існує маса сучасних засобів для цих цілей – від прорізувачів до спеціальних іграшок, які передбачається дезінфікувати і давати дитині.
Слід сісти і поговорити з малюком. Не важливо, скільки йому років, говорити потрібно, як з дорослим. Важливо чітко і аргументовано пояснити йому, чому гризти нігті не можна і навіть небезпечно.
Якщо обгризання нігтів вже стало рефлекторним, доведеться подумати і вибрати правильну тактику корекції поведінки. Боротьба зі шкідливою звичкою має бути цілеспрямованою, давати слабину не можна ні в якому разі.
Догляд за руками дитини
Батьки мають виробити звичку щоденного догляду за руками і нігтями своєї дитини. Нігтики слід стригти дуже коротко, при необхідності підпилювати їх, прибираючи загини, уламки, задирки, щоб у малюка не виникало спокуси щось відірвати або відгризти.
Для юних модниць дуже дієвим виявляється красивий манікюр мами, який вона порівнює з некрасивими обгриженими нігтями дочки. Для демонстрації різниці можна взяти ножиці і пилку, обробити нігтики, можливо, покрити лаком, бажано яскравим. Іноді це спрацьовує з першого разу.
Важливо: Для дитячого манікюру слід вибирати тільки спеціальні дитячі лаки, які не містять ацетон.
Паралельно, якщо є необхідність, слід зайнятися зміцненням нігтьової пластини дитини, щоб вони не шарувалися і не відламувалися. Для цього важливо переглянути харчування малюка, збагативши його продуктами з великим вмістом кальцію, вітамінів і мінералів.
При необхідності порадитися з педіатром про прийом полівітамінів. Для старших хлопців у аптеці можна придбати спеціальні лаки для зміцнення або сходити до косметолога і провести зміцнення нігтів акриловою пудрою.
Спеціальні пристосування і препарати
Деякі діти вигризають нігті далеко за вільний край, як то кажуть, «з м’ясом». В цьому випадку допоможе тільки обмотування кінчиків пальців спеціальним лейкопластиром. Так дитина не зможе дістатися до пластинки.
Для них можна спробувати спеціальний лак для нігтів, наприклад, «Некусайка», «Belweder». Нешкідливий для дитячого здоров’я, але гіркий на смак, він призводить до того, що дитина зовсім перестає тягнути в рот пальці. Лак допомагає на початковій стадії оніхофагії, якщо ж звичка міцно вкоренилася, швидше за все, засіб виявиться безсилим.
Створення психологічного комфорту
Для розслаблення при перенапруженні і стресових ситуаціях підійде масаж, водні процедури, тривалі прогулянки на свіжому повітрі, заспокійливий чай на травах, які педіатр порадить. Потрібно проводити з дитиною якомога більше часу, обмежуючи час перегляду телевізора і комп’ютерних ігор.
Іноді буває і так, що дитині не вистачає саме цих повторюваних дій. Дівчаткам замінити звичку гризти нігті можна, наприклад, в’язанням гачком або плетінням з бісеру, вишиванням, іншими видами рукоділля. Хлопчикам запропонувати збирати конструктор, якісь дрібні деталі, зайнятися робототехнікою.
Це не тільки виробляє вміння зосередженості на руках, але і допомагає зрозуміти, що пальці – дуже важливий інструмент, який слід берегти. Ранка і запалення через погану звички ведуть до сильного болю, втрати чутливості і тимчасової непрацездатності, коли дитина не зможе займатися улюбленою справою.
Деяким підходить так звана дія-заміщення. Наприклад, при перегляді телевізора або читанні книги поставити перед дитиною насіння, горішки, улюблені фрукти, овочі. Добре допомагають «зайняти» руки іграшки-антистрес, які цілком можна змайструвати спільно з натуральних матеріалів, наповнивши їх рисом, горохом або гречкою.
Психологи радять вчити малюка висловлювати свої емоції, завжди говорити з ним, дізнаючись, в чому причина його хвилювань, допомагати вирішувати важкі ситуації. Тоді накопичене внутрішнє напруження не буде виливатися в погані звички. Допоможуть і деякі психологічні прийоми, наприклад, дихальна гімнастика, повільний рахунок до 10 на видиху і так далі.
Навчальні методики
Особливо вразливим дітям допомагає “одуматися” і назавжди відмовитися від поганої звички демонстрація того, до чого вона веде.
Малюкам можна розповісти казку про двох товаришів, один з яких гриз нігті, а в іншого такої звички не було.
Діткам постарше почитати медичну енциклопедію про шкідливі бактерії і глисти, подивитися пізнавальні мультфільми або медичні передачі. Якщо є можливість, розглянути під мікроскопом піднігтьовий бруд, обов’язково зробити акцент на тому, що все це виявляється всередині, як тільки руки потрапляють в рот.
Чого не можна робити
Бабусі користувалися аналогом сучасного безпечного гіркого лаку: гірчицею або червоним перцем, якими натирали кінчики пальців малюкові. Слід розуміти, що замість рота дитина цілком може потерти очі, і тоді опік слизової забезпечений.
Перепробувавши всі методи і не отримавши результату, у відчаї батьки намагаються впливати покараннями. Якщо згадати, що в більшості випадків причиною поганої звички є стрес, можна зрозуміти, що це навпаки, тільки погіршать ситуацію. Діяти потрібно наполегливо, але досить м’яко.
Якщо, незважаючи на всі старання, дитина продовжує не просто гризти нігті, а робить це з люттю, слід звернутися до невролога. Цілком можливо, така звичка є попередником синдрому гіперактивності та дефіциту уваги, який в майбутньому може вилитися в серйозні проблеми, а на початковій стадії цілком піддається корекції.
