Як виховати сина без батька?

Якщо так сталося, що з якоїсь причини хлопчик росте у неповній сім’ї без можливості постійно бачитися з батьком (або повноцінно замінюють його вітчимом), то напевно для матері це тривожно – як позначиться на дитині відсутність чоловічого виховання?

В такій ситуації цілком можливо виростити сина гармонійною особистістю і хорошою людиною. Про те, як виховати сина без батька – читайте далі.

У чому полягає проблема виховання, якщо хлопчик не має батька чи вітчима?

Класична відповідь на питання, як виховати сина справжнім чоловіком без батька: «Хлопчик повинен бачити перед очима приклад того, як веде себе справжній чоловік, а без тата цього прикладу немає».

Але в цій тезі є кілька досить спірних моментів, які при найближчому розгляді ставлять під сумнів наявність проблеми в цілому. Пропонуємо розібратися в тому, що ж таке «справжній чоловік» і хто його може виховати.

Який набір якостей особисто ви собі уявляєте, почувши це словосполучення – «справжній чоловік»? Відповідальний, сміливий, працьовитий, благородний, добрий до слабких, готовий допомагати?.. Так, дорослий чоловік повинен володіти цими якостями, і виховувати їх в дитині – правильно!

Але… задумайтеся, а чи є ці якості ексклюзивно чоловічими? Більшість матерів, які виховують дітей самотужки, самі є прекрасним прикладом і відповідальності і рішучості і готовності до різноманітної праці, і дбайливості щодо слабких. У той же час, у багатьох повних сім’ях батьки бувають ліниві, байдужі до чужих проблем, безвідповідальні і нерішучі! Та й взагалі далеко не всі батьки, навіть при спільному проживанні, приділяють достатньо часу і сил вихованню синів і демонстрації їм якоїсь характерної «чоловічої поведінки»!

Звідси робимо логічний висновок – немає ніяких унікально чоловічих або унікально жіночих рис характеру, особистих якостей і життєвих цінностей. Вищеперелічені властивості особистості необхідні дорослим людям обох статей в рівній мірі – і якщо мати є зрілою особистістю, а не інфантильною, то вона без проблем навчить того ж самого свого сина!

А що ж щодо особистого прикладу?

Так, звичайно, мати не батько, вона не може на власному прикладі показати синові ту соціальна поведінку, яка в нашому суспільстві є обов’язковою для порядного вихованого чоловіка: тобто чоловічі ритуали увічливість, галантність і т. д. Але маленька сім’я (мама і син) – це не дві людини на безлюдному острові: дитина неминуче буде бачити навколо безліч людей чоловічої статі і їх поведінку. Це і родичі (дідусі, дядьки і т. д.), і вчителі, і сторонні люди – рано чи пізно хлопчик без проблем побачить і запам’ятає, яка поведінка цих чоловіків отримує схвалення соціуму, в тому числі і його мами.

І знову ж таки, варто задуматися про те, що повна сім’я – далеко не гарантія того, що хлопчик буде бачити поруч зразкового чоловіка: батьки бувають п’ють, займались рукоприкладством, невиховані і правил ввічливості не дотримують. Так що якщо поруч з вами і вашим малюком відсутній подібний персонаж в штанах – це тільки привід порадіти, що дитина не піде за поганим прикладом.

Так що насправді проблема відсутності тата буде помітна, тільки якщо мама – інфантильна, не розуміюча чому вчити дитину, і сама показує йому який-небудь поганий приклад.

Чи повинна мати «замінити батька»?

Ні. Перетворюватися в мужеподібну «бабу» заради сина не потрібно, — мама хлопчика може (і повинна!) залишитися саме собою, жінкою!

Психологія стверджує: якщо тато для хлопчиська – це в певному сенсі «я в майбутньому» (тобто деякий ідеал, орієнтир, яким треба б стати самому), то мама – це «моя жінка в майбутньому». Загальновідомий факт – хлопчики-дошкільнята в певний період висловлюють бажання вирости і одружитися на мамі, а дівчатка того ж віку – вирости і вийти заміж за тата. І в неповних сім’ях цей розклад зберігається – дитина чоловічої статі не стане асоціювати себе з матір’ю, вона як і раніше буде для нього прообразом жінки-партнерки.

Тому мамі потрібно бути жінкою – такою, якою вона і є. Наводити надмірну жіночність (типу суконь-підборів-макіяжу 24 на 7) теж не потрібно, але і навмисно намагатися зображати для сина «чоловічу поведінку» — неправильно.

Зате правильно звертати увагу хлопчика на гідні наслідування епізоди, де діють інші чоловіки. Наприклад: «Ти помітив, як дядько Олег подав мені руку, коли ми виходили з автобуса? Мені це було приємно, адже дядько Олег – вихована людина, і він знає, що чоловікові треба подавати руку всім знайомим, а за необхідності і незнайомим, жінкам при виході з транспорту».

Як правильно виховати сина без батька? Сучасна психологія дає таку пораду: постарайтеся взагалі відійти від гендерної моделі виховання. Замість того, щоб говорити «Ти ж мужчина, ти повинен робити те-то…», кажіть – «Ти ж хочеш вести себе по-дорослому, тому зроби ось так…». Замість «Хлопчики повинні бути сильними і сміливими – дай здачі, ти ж мужик!» — «Вчись розв’язувати конфлікти словами, а якщо подобаються бойові мистецтва – давай я запишу тебе в спортивну секцію».

Показуйте і пропонуйте синові різні іграшки, заняття та хобі – немає ніякої катастрофи в тому, що він у свої чотири роки пограє з лялькою, а в свої сім – буде любити малювати квіточки. Сучасний світ стрімко відходить від поділу професій і занять на суто чоловічі і суто жіночі, і це здорово! Вчіть дитину тому, що вмієте самі – бо чоловік, який класно готує і може сам себе забезпечити випраним одягом і цілими шкарпетками – це хороший чоловік!

Якщо ж хлопчик зацікавився чимось таким, де ви йому мало чим можете допомогти (наприклад, футбол, конструювання механізмів і т. п.) – знайдіть для нього відповідного наставника з родичів або друзів, або віддайте на відповідний гурток чи секцію. Все одно витягнути повністю всі аспекти виховання та освіти дитини в умовах сім’ї нереально – тому і були придумані шкільна та позашкільна освіта.

Виховати сина без батька – це не отримати героя жіночого народного епосу — «справжнього чоловіка», а виростити справжню Людину: відповідального, самостійного, дорослого. І виховувати сина без батька не менш важко, ніж дочку без батька – адже труднощі полягають не в особливостях виховання, а просто у відсутності допомоги у виконанні безлічі батьківських обов’язків.