.webp){kind=logo}
В дитини з’явилися страхи. Що робити
Дитина боїться темряви, відмовляється розлучатися з мамою або затикає вуха, не бажаючи слухати «страшну» казку, яка ще тиждень тому була улюбленою? Не поспішайте соромити, лаяти і називати боягузом: цим ви не вирішите проблему.
Психологи називають вікові страхи, що виникають у маленьких дітей, дитячими фобіями. Причинами їх розвитку часто стають потрапляння в стресову ситуацію, психологічний тиск з боку дорослих членів сім’ї, агресія з боку однолітків. Дитячі страхи поділяють на природні та соціальні.
Природні ґрунтуються на вродженому інстинкті самозбереження, вони притаманні навіть найменшим дітям.
Соціальні страхи розвиваються пізніше. Як правило, вони пов’язані з ситуаціями соціальної взаємодії.
Страх самотності
Боязнь самотності виникає при реальній або уявній загрозі розставання малюка зі значимими для нього дорослими: батьками або іншими членами сім’ї.
Причини його появи це надмірна прихильність до батьків і суб’єктивне відчуття нестачі любові та уваги.
Страх темряви
Він виникає не раніше 2-3 років. Тут велику роль відіграє нездатність малюка відрізнити реальність від вигадки. Його лякає щось незвідане і неприємне, те, що може ховатися в темряві.
Те, що не можна проконтролювати, підсвідомо сприймається як можлива небезпека.
Найпростіший спосіб боротьби з боязню темряви – придбати нічник з м’яким, розсіяним світлом і поставити його в дитячій.
Страх нічних кошмарів
Страх поганих сновидінь змушує дитину відмовлятися спати в своїй кімнаті одній.
Кошмарні сни найчастіше пов’язані з нервовим перезбудженням протягом дня, переглядом фільмів в пізній час доби.
Під час нападу страху після нічного кошмару у малюка може підвищитися артеріальний тиск, почастішати пульс.
Страх казкових персонажів
Дошкільнята і діти молодшого шкільного віку часто бояться вигаданих персонажів – героїв книг, мультфільмів, кіно, які здаються їм ворожими і агресивними.
Саме тому батьки повинні уважно ставитися до того, які розважальні програми дивляться їхні діти, в які ігри вони грають.
Страх смерті
Сюди включають і страх власної смерті, і страх відходу з життя батьків та інших значимих людей. Ці переживання є природним етапом дорослішання: відбувається усвідомлення неминучості процесів старіння і смерті.
Проблемною можна вважати ситуацію, коли на цьому ґрунті розвивається невроз, нав’язливі думки про загибель рідних і близьких.
На цьому тлі дитина втрачає апетит, погіршується сон, стає нервовою і плаксивою. Фобію легко може спровокувати раптова смерть знайомої людини або навіть домашнього вихованця.
Терапія дитячих страхів
- не підвищувати голос, особливо в присутності сторонніх людей;
- відмовитися від звички постійно порівнювати і критикувати;
- не пред’являти завідомо нездійсненні вимоги;
- збільшити тактильний контакт з дитиною, не відмовляти їй у втішних обіймах, навіть якщо вона вже “велика”;
- не погрожувати дитині відлученням від сім’ї (“віддам тебе поліцейському”, “Баба-Яга тебе забере” і подібні погрози).
Якщо фобії прогресують і заважають дитині жити повсякденним життям, варто звернутися до дитячого психолога. Психотерапія включає в себе сімейне консультування, коли з фахівцем спілкуються і батьки, і дитина. Це допоможе повернути в сім’ю душевний спокій і довіру.
А чого ви боялися в дитинстві? Поділіться в коментарях. Можливо, ви були не самотні в своєму страсі, і на ваш коментар відгукнуться інші люди.
