Бостонський шлюб: що це

Цей термін поки що знають далеко не всі – швидше за все, про «бостонські шлюби» чули ті, хто цікавиться ідеями фемінізму і шукає інформацію про те, як жінки в різні часи реалізовували практику «сестринства», дружби та взаємної підтримки.

Але саме явище бостонського шлюбу – зовсім не дивине, та й «шлюбом»-то воно в прямому сенсі не є: так називається ситуація, коли подруги живуть під одним дахом (при цьому не будучи сексуальними партнерками один для одного!).

Чим хороший або поганий такий розклад – обговорюємо сьогодні.

Де і коли виникло визначення бостонського шлюбу

В кінці 19-го – початку 20-го століття, коли виник і став активно розвиватися рух феміністок (суфражисток), з’явилися жінки, які свідомо не хотіли вступати в звичайний шлюб з дотриманням панувавших тоді патріархальних вимог до заміжньої жінки (присвятити себе тільки дому, не робити кар’єру, не отримувати освіту, народжувати численних дітей тощо).

Важливе уточнення – бостонський шлюб не є союзом лесбійської пари, в ньому жінки можуть бути гетеросексуальні і мати сексуальних партнерів протилежної статі!

У 1886 році явище отримало свою назву завдяки забутому нині роману «Бостонці» авторства Генрі Джеймса, в якому як раз описувалося життя двох подружок-компаньйонок. Але обговорення роману залишимо літературознавцям, а замість цього придивимося уважніше до самого явища.

Бостонські шлюби в минулому

Дві жінки, що ведуть спільний побут це не така вже рідкість, і вже точно не якесь особливе досягнення емансипації. Досить згадати класичні романи 18-19 століть – пам’ятайте всіх цих тіточок, компаньйонок, приживалок (так-так, адже були такі визначення – «приживалка»!)?

У ті часи вважалося, що якщо жінка в юності не вийшла заміж, а батьки померли, або з якихось обставин дочка не може жити з ними, то ця жінка повинна знайти собі таку подругу або родичку, з якою можна жити в одному будинку.

Зате до двох «старих дів» або вдов під одним дахом всі ставилися абсолютно лояльно, хіба що з певною часткою жалю («бідолахам не дісталися чоловіки», і т. д.).

Іноді (принаймні, в художній літературі описуються такі випадки) самотня забезпечена жінка здруживалася не з рівною собі за статусом дамою, а з якою-небудь наближеною служницею або домоправителькою, і вони проводили разом все життя аж до старості, хоча формально вважалося, що відносини «пані і прислуга» не порушені.

У радянські роки проживання подруг на одній житлоплощі було і зовсім типовим явищем – тіснота комуналок, а потім і післявоєнна нестача чоловіків зробили свою справу. Разом жили ті, кому з побутових причин не дісталося нормальне окреме житло.

Згадайте фільм «Дівчата» в подібних «тимчасових спорудах» могли жити роками жінки-робітниці, і далеко не всім вдавалося вирватися з таких умов через заміжжя. Купівля або отримання від держави власного житла несімейною жінкою була практично неможливим, нереальною справою: квартири давали сім’ям, заради цього робили багато шлюбів!

Звичайно, при такому розкладі жінки дружили і намагалися займати кімнату з подругою, а не з випадковими сусідками.

Зрозуміло, все це ніяким спеціальним терміном не називалося, та й не було спроб якось виділити явище сестринського проживання жінок, описати його і зібрати якісь дані – багато випадків було в СРСР, у Європі, в Америці? До речі, свою лепту внесли і хіпі з культурою «комун» не завжди об’єднувалися для спільного життя-буття різностатеві хіпарі, іноді разом селилися саме дівчата – природно, водячи гостей і ведучи веселе богемне життя.

Яким може бути сучасний «бостонський шлюб»

На щастя, у наш час немає ні найменших соціальних перешкод до того, щоб жити так і з тими людьми, з якими хочеться. Ми покоління молоді, що живе в орендованих квартирах: все далі і далі відсувається вік, в якому жінки заводять постійні тривалі відносини, укладають шлюби, народжують і стають власницями власного житла.

Але далеко не всі при цьому хочуть жити з батьками, з чужими людьми або поодинці – багато шукають саме подругу для спільної оренди житла.

Бостонський шлюб тим і відрізняється від простого вимушеного сусідства, що співмешканка – це «соулмейт», а не просто терпима в побуті приятелька.

Можемо відзначити явну перевагу «бостонського шлюбу» як варіанти для початку дорослого життя поза батьківськоб квартирою – напевно це краще, ніж кидатися до випадкових хлопців в якості альтернативи батьківської гіперопіки або жити в засиженніх тарганами общагах в сусідстві з зовсім чужими людьми.

Це хороший «проміжний» варіант, якщо немає якихось серйозних стосунків з чоловіком – адже жити в самоті дуже багатьом людям зовсім некомфортно, і ділити квартиру з хорошою подругою в такому випадку набагато краще, ніж не знаходити собі місця в порожньому житлі!

Наскільки це прийнятно для варіанта «на все життя»? Об’єктивно такі випадки рідкісні.

Рідкісна жінка традиційної орієнтації готова поставити своїм життєвим пріоритетом життя з подружкою, а не з коханою людиною, коли така з’явиться на її життєвому горизонті. Однак, якщо вам так зручно жити, спокійно і добре то чому б ні?

Іноді саме бостонський шлюб обирають асексуальні жінки, які або не прагнуть заводити романтичні стосунки, або це стає для них проблемою через відсутність інтересу до тілесної стороні любові.