Як вийти з кризи середнього віку

Багатьом людям знайомий стан, коли у них є все: достаток, сім’я, престижна робота, але при цьому з’являється неясне відчуття, що чогось бракує, і незрозуміло, а чого ж саме, адже все начебто є… Ось це і є ознака кризи середнього віку.

В останні 10-20 років криза середнього віку помітно помолодшала: все частіше вона наздоганяє і 30-літніх. Зараз прискорився час, і багато досягають успіху в 27-30, а слідом за успіхом приходить почуття незадоволеності. І значить, пора заглянути всередину себе, поки вона не переросла у затяжну депресію.

Ознаки кризи середнього віку

Досягнення в зовнішньому світі важливі, однак вони не приносять повного задоволення і щастя, якщо не гармоніюють з внутрішніми цінностями, не виявляють глибинних потреб душі людини. Коли гармонії немає, людина відчуває дискомфорт.

Серед успішних людей багато тих, хто будує життя, орієнтуючись на зовнішні показники: добробут, висока ступінь на соціальній драбині, повага оточуючих. Але при цьому вони не завжди знають, що важливо для них. Тому перший крок до того, щоб вийти з кризи, — розібратися в своїх поглядах, визначитися з глибинними цінностями, знайти внутрішню опору.

Визначити цінності

Коли я задаю питання «Що важливо для вас?», часто чую прості слова, наприклад, «сім’я» або «здоров’я». Але це лише слова, а сенс у них всі вкладають різний. Для одного родина означає потребу в підтримці і розуміння, для іншого безпека і міцний тил, для третього близькі емоційні відносини та довіра.

І от коли ми починаємо занурюватися в ці смисли душі, вслухатися в її прагнення, ми поступово дізнаємося про свою мрію і єднаємося з тією енергією, яка в ній прихована. У тих, хто діє, виходячи зі своїх глибинних цінностей, немає відчуття порожнечі і відчуття втраченого часу. Процес руху до мети наповнений сенсом і приносить щастя.

Три рівня буття

Щоб упорядкувати роздуми про кризу середнього віку, пропоную розібратися в трьох рівнях буття.

Фізичний рівень: де і як ми живемо, чим харчуємося і що п’ємо, куди ходимо і чим себе оточуємо, як ставимося до свого здоров’я, сну, відпочинку.

Емоційний рівень: емоційний інтелект, відносини з собою і оточуючими, з колегами та друзями. Чому більшою мірою сприяють наші думки — миру і співпраці або конфліктів і ворожості? Наскільки ми знаємо і задовольняємо свої глибинні запити, розуміємо потреби інших?

Духовний рівень: наскільки ми усвідомлюємо своє призначення і відчуваємо зв’язок з усім світом?

Відповідаючи на ці питання, ми усвідомлюємо, що ми представляємо собою в даний момент. Іноді на якесь із запитань у нас немає готової відповіді. Тут треба слухати себе, не поспішаючи. Проявіть терпіння, і відповідь з’явиться. Перший рівень цінностей рідко викликає труднощі, над другим деяким доводиться серйозно подумати, а на питання третього рівня відповіді майже ніколи не з’являються відразу ж.

Можливо, обмірковувати їх допоможе наступна ідея: у всіх нас є глибинне розуміння того, що всі люди на Землі і сама Земля складають єдине ціле. Роз’єднання і конкуренція — це лише видимість, ілюзія.

З самого народження ми отримуємо від світу щось важливе, але настає час, коли ми повинні запитати себе, що ми самі в цей світ приносимо, що ми йому даємо. Іноді це питання звучить так: «Який слід я залишу? Що залишиться після мене?»

Якщо ми знаємо відповідь, то ми близькі до усвідомлення свого призначення, місії, яка дає нам силу глибокої мотивації і енергію діяти, втілювати мрії і служити іншим.

Наші глибинні цінності, свого роду внутрішній компас, за яким можна звіряти, чи в тому напрямку ми йдемо

Таку звірку з собою варто проводити частіше. Необов’язково чекати настання кризи, щоб зрозуміти, що ми не там, де хотіли б бути.

Позбутися від помилок

Але чому ми не завжди знаємо про це з самого початку? Нам заважають різноманітні міфи, стереотипи, нав’язані оточенням. Наприклад: «Я нічого не можу змінити» або «Я недостатньо хороший/а, щоб щось змінювати». Іноді це навіть не наші власні думки, а те, що ми успадковуємо від батьків, бабусь і дідусів.

Я вірю, що споконвічно властива людині природа це природа добра і щастя. І якщо поступово визволяти наш розум від обмежуючих нас помилок, ми повернемося до цієї початкової природі.

Це не відбувається в один момент. Потрібна практика і терпіння: ми повинні розвивати усвідомленість. Ставши на цей шлях, ми відчуваємо велике полегшення. З кожним кроком будуть рости радість і рівень переживання щастя.

Поступово змінюючи свої думки, ми змінюємо життя. І коли ми шукаємо щастя для самих себе — причому не тільки на фізичному, але і на двох інших рівнях, тим самим приносимо благо не тільки собі, а й усім навколо.

Щоденна радість

Це проста практика, яка дозволить вам поліпшити самопочуття і підвищити емоційний фон.

Знайдіть в кінці дня пару хвилин. Влаштуйтеся в тихому місці, де ніхто не завадить вашим роздумам, і подумки пробіжіться по всіх подіях минулого дня. Згадайте 5 радісних моментів.

Вони можуть бути значними, такими як нове досягнення або перемога, або швидкоплинними: наприклад, ви помітили проглянувший з хмар сонячний промінь, відчули приємний запах або почули мелодію, яка вам подобається. А може, вам посміхнувся незнайомий чоловік або ви посміхнулися комусь.

Відчуйте подяку за те, що пережили це. Якщо пам’ять так і не виявила нічого радісного в минулому дні, подякуйте собі за те, що ви звернули на це увагу. І налаштуйте фокус уваги, щоб помітити прості радості на наступний день.

Повторюючи цю практику щодня, ви незабаром виявите, що з кожним днем у вас стає все більше радісних моментів. Ці тонкі переживання розвинуть ваш емоційний інтелект і підвищать рівень щастя.