Комплекс жертви у жінок: чому він з’являється і як позбутися

Ви напевно зустрічали людей з комплексом жертви – саме вони вічно скаржаться на колег, начальство і рідню, саме для них всі чужі гроші «брудні» і всі чужі успіхи незаслужені.

«Жертва» і сама живе не особливо радісно і рідко буває легкою і приємною людиною для інших…

Що таке комплекс жертви

Людина з комплексом жертви – це той, хто завжди вбачає чужу провину в своїх неприємностях. Він не поганий студент, прогулюючий пари – він жертва викладачів, які не змогли навчити його своєму предмету і не поставили гарну оцінку на зло.

Не мамин синок, який лінується знайти роботу – а жертва тотального безробіття, роботодавців-шахраїв, незатребуваності його супер-рідкісної професії в цій країні і бог знає чого ще. Не одинока мати без роботи і освіти, яка до 20 років народила 3-х дітей, — а жертва суспільства, яке ніяк не підтримує молодих матерів. І так далі.

Саме дами з комплексом жертви виходять заміж за дивних мужичків і десятиліттями живуть з ними, терплячи безгрошів’я і недоброзичливе ставлення з їх боку. Вони йдуть на найгірші і низькооплачувані робочі місця, вони народжують дітей в самих невідповідних життєвих обставинах, вони бездумно витрачають значущі для себе суми, а потім обтяжливо віддають борги, і т. д.

Багаторічний «сніжний ком» проблем – це типовий симптом «жертви».

А навіть якщо все добре, то «жертва» починає мучитися заздрістю. Все більш успішні люди в її очах – незаслужені щасливчики або ж, як варіант, отримали свій успіх нечесним шляхом.

Будь-яка красива і успішна дівчина бачиться «жертвою» виключно як безпринципна дівчина легкої поведінки, будь-який володар серйозного капіталу відразу відноситься до категорії «бандюків і злодіїв».

Звідки цей комплекс з’являється

«Диванна психологія» зазвичай приписує появу комплексу жертви дитячим психологічним травмам – мовляв, це наслідок того, що батьки не любили дитину, постійно вимагали від неї досягнень, і т. д. І в деяких випадках це дійсно так.

Але насправді, набагато частіше відбувається навпаки: цей комплекс розвивається у «залюбленної» дитини.

Якщо все дитинство рідня запевняла малюка, що він найкращий, безумовно ідеальний і однозначно заслуговує лише схвалення і захоплення, то дорослішаючи, дитина буде стикатися з тим, що поза сім’єю такого однозначного прийняття немає, що суспільство критично оцінює (іноді не позитивно!), і ніякі плюшки просто за гарні очі з неба не сиплються.

Звідки ще береться комплекс жертви у жінок?
Він розвивається ще з однієї причини: з традиційного гендерного виховання. Як часто ви чуєте словосполучення «жіноча доля» і чому воно у вас не асоціюється з безхмарним щастям і успіхом?.. Так ось, у багатьох родинах мами і бабусі з дитинства кажуть (і показують на прикладі власних біографій), що дівчинку чекає «нелегка жіноча доля».

Зазвичай мається на увазі суворий побут, не особливо ретельно спланована багатодітність, неідеальний чоловік і не успішна кар’єра, а нуднувата низькооплачувана робота…

Мами і бабусі самі прожили життя саме так, і їм складно уявити, що зараз жінка може жити зовсім інакше! І ось дівчинку починають готувати до «тяжкої жіночої долі».

Якщо цей виховний план вдається, то в результаті жінка дійсно вибирає для себе складні, тяжкі сценарії. Тому що якщо вона вибере щось легше і веселіше (наприклад, не вважати першого ліпшого невдаху «богом даним єдиним чоловіком», не заводити дітей до досягнення певних життєвих успіхів, йти в «чоловічі» професії, тому що там цікавіше і платять більше, і т. д.), то вона сама себе буде вважати «недожінкоюй», що пішла від свого великого кармічного призначення – терпіти і страждати.

Якщо ж вона сама справно терпить і страждає (покладаючи провину на чоловіка, родичів, дітей, роботодавців, політиків і т. д., але не змінюючи при цьому нічого і нікого в своєму житті), то «недожінками» в її очах стають інші жінки – які чомусь не терплять і не страждають.

З цим комплексом, звичайно, треба боротися!

Як перестати відчувати себе жертвою

Якщо ви побачили у вищенаведеному описі себе, значить, потрібно діяти! Для початку спробуйте прибрати зі свого життя всіх кривдників і мучителів. Вважаєте таким чоловіка – розлучайтеся! Думаєте, що вас в гріш не цінують і кривдять на роботі – звільняйтеся! Проблема в батьках – мінімізуйте з ними контакти!

А, ви не хочете? Не хочете розлучення, тому що так-то чоловік у вас хороша людина і відносини у вас не такі вже погані, і звільнятися не хочете, тому що ваша робота далеко не найгірша, і їхати на північний полюс від батьків не хочете, бо взагалі-то мама з татом цілком адекватні?

Так, це буває складно позбутися жіночого комплексу жертви і боротися зі звичкою шукати винних.

Друга важлива умова щоб боротися з симптомами комплексу жертви, треба виходити за рамки звичних уявлень про «дозволений» рівні успіху. Ходіть на співбесіди на високооплачувані вакансії, без збентеження спілкуйтеся з по-справжньому цікавими вам чоловіками і заводите з ними відносини, просіть підвищення.

Не дозволяйте себе знецінювати: якщо поруч є люди, які постійно (жартома чи ні) твердять вам, що ви дурна, безталанна. Припиняйте спілкування з такими людьми. Але адекватну критику вислуховуйте, не всі люди критикують вас з злостивості, часто вони дійсно хочуть підказати, як краще робити.

Якщо ви відчуєте смак успіху (а це неодмінно станеться, якщо удосконалюватися і вірити в себе!), комплекс жертви напевно відступить!