Лептин: що за гормон і чому він заважає схуднути

Проблема повального ожиріння турбує фахівців з кінця 80-х років минулого століття, і з кожним десятиліттям ситуація лише погіршується. Дослідження останніх років показують, що багато в чому винна “жирофобія”, яка захопила світ після знаменитого дослідження семи країн Анселя Кіса, опублікованого в 1970 році.

Кіс стверджував, що високий вміст жирів в раціоні підвищує ризик серцево-судинних захворювань, оскільки в країнах, де традиційно їдять більш жирну їжу з високим вмістом продуктів тваринного походження, набагато частіше вмирають від інфарктів та інсультів.

У тих же країнах, де вважають за краще вуглеводну і рослинну їжу, менше людей відчувають подібні проблеми зі здоров’ям.

Жир, великий і жахливий

Цей опус запустив світову “антижирову” кампанію, яка призвела до майже панічного страху перед будь-якими ліпідами в їжі. Дивно, але замість того, щоб оздоровлюватися, люди почали хворіти ще частіше, набирати вагу ще інтенсивніше, а нижня вікова планка хворих ожирінням стала стрімко опускатися: до початку 90-х років його почали діагностувати навіть у немовлят.

Забивши тривогу, фахівці почали критично переглядати джерела дієтичних постулатів. Незабаром з’ясувалося, що в дослідженнях Кіса не тільки була допущена маса помилок, він до того ж просто відкинув ті країни, які не вкладалися в його «антижирову тезу».

Так поступово жири отримали дієтичну індульгенцію (а цукри і прості вуглеводи — навпаки), але проблему ожиріння як і раніше потрібно було вирішувати: підтримка активного способу життя і збалансоване харчування допомагали далеко не всім.

У 1994 році був вперше виділений гомін лептин, який перевернув уявлення наукового співтовариства про жирову масу в тілі людини. Довгий час вважалося, що вона інертна — лежить собі під шкірою і навколо внутрішніх органів і чекає, коли знадобиться, якщо організм раптом почне голодувати.

З’ясувалося, що це зовсім не так — жирова клітковина має гормональну активність і не тільки впливає на роботу ендокринної системи, але і сама виробляє гормони — той самий лептин, наприклад.

Що таке лептин

Лептин відноситься до так званих цитокінів, сигнальних білків, в завдання яких входить регулювання апетиту і контроль обсягу запасеного жиру в організмі. Він має анорексигенну дію, тобто пригнічує апетит для того, щоб людина не переїдала, це найважливіший сигнал для підтримки оптимальної ваги і здоров’я в цілому. А ось недолік лептину якраз здатний привести до ожиріння.

Здавалося б, підтримуй лептин в рамках нормальних значень, і немає проблем. Але все виявилося не так просто. Згодом з’ясувалося, що багато людей, які набирають зайву вагу і страждають різними ступенями ожиріння, мають, навпаки, занадто багато цього гормону в крові.

Так було відкрито стан, названий “лептиновою резистентністю” – стійкістю до лептину. При ньому мозок просто перестає зчитувати сигнал про те, що жирових запасів достатньо, і продовжує судорожно запасатися, сприймаючи лептинову активність як голод.

Чим більшими стають жирові клітини, тим більше лептину вони виробляють і тим нижче його шанс бути почутим мозком. Той вимагатиме все більше їжі. Ми набираємо вагу не тому що багато їмо, а навпаки — їмо все більше, тому що почалися порушення, що ведуть до ожиріння.

Схуднути реально

Схуднути при дисбалансі лептину в організмі, завдання майже нездійсненне, організм кине всі сили на те, щоб не дати витратити ні грама жиру із запасів, адже йому здається, що він голодує. При цьому набір ваги, на жаль, далеко не єдина проблема, яка випливає з порушень в роботі цього гормону.

Лептинова резистентність сприяє розвитку запальних процесів, стимулює наднирники виробляти гормони стресу і негативно впливає на більшість функцій організму, включаючи фертильність.

Крім того, вона в більшості випадків стає відправною точкою розвитку метаболічного синдрому, стану, при якому організм перестає чути інсулін. Що, в свою чергу, нерідко веде до діабету II типу.

Причин вироблення резистентності до лептину чимало, і, як правило, вона розвивається через комплекс факторів.

Основними з них фахівці називають наступні:

високий рівень цукру в крові і харчування, багате простими вуглеводами;
харчування, багате трансжирами, синтетичними добавками;
хронічний стрес і високий рівень гормону кортизолу;
хронічні запальні процеси в організмі;
низький рівень естрогену.

Лікувати лептинову резистентність медикаментозно, на жаль, поки не навчилися, але це не означає, що поліпшити ситуацію ніяк не вийде. Головне, що треба зробити, крім зниження кількості цукру, простих вуглеводів і поганих жирів в харчуванні, налагодити режим. Це стосується і харчування, і сну.

Справа в тому, що лептин відноситься до циркадних гормонів, тобто залежних від зміни дня і ночі і циклічності ряду процесів в організмі. Для того, щоб повернути його роботу в нормальне русло, дуже важливо лягати вчасно спати, до 23:00 оптимальний варіант — добре висипатися, намагатися вставати в один і той же час.

Також важливо харчуватися за розкладом, намагаючись снідати, обідати і вечеряти в один час. Пропускати основні прийоми їжі погана ідея, як не заохочуються фахівцями і перекушування. Замість цього варто підвищити вміст якісного білка в раціоні, а також стежити за тим, щоб в ньому були якісні жири, зелень, листові і, по можливості, овочі.

Фізична активність теж грає роль, але кидатися несамовито тренуватися якраз не варто — це додатковий стрес для організму, що теж вносить смуту в роботу ендокринної системи. Більше ходити, не лінуватися зайвий раз піднятися з дивана або по сходах замість ліфта, знайти приємну гімнастику і приділяти їй хоча б півгодини в день — ось правильна стратегія.

Нарешті, варто постаратися знайти джерела хронічного стресу і тривожності в житті це допоможе не тільки прискорити «ремонт» в роботі лептину, але і в цілому вкрай позитивно відіб’ється на стані здоров’я, не тільки фізичного, а й душевного.