Пригнічена агресія: як не збирати негатив

Наші емоції пов’язані з якістю дихання. Тому дихання це універсальний інструмент регулювання емоційного стану. Як і навіщо ним керувати і як за допомогою спеціальних вправ застрахувати себе від накопичення негативу?

Ми часто думаємо про контроль над власними емоціями в негативному ключі, уявляючи собі людину, яка напружилась, зібрала волю в кулак і не дає собі переживати. Давайте визначимося з термінологією: напружився і «волю в кулак» це придушення емоцій.

Контроль над емоціями – всього лише прийняття рішення: віддаюся я потоку переживань або виходжу з нього, як з річки на берег. Коли у людини є така можливість вибору, можна говорити про те, що вона вміє контролювати свій стан.

Пауза перед стрибком в безодню

Іноді віддатися потоку емоцій дуже корисно і приємно. Наприклад, пірнаючи в спілкування з близькими, ми відчуваємо чисту радість. І навіть посумувати іноді можна в задоволення: загорнутися в плед, випити чашку гарячого какао, пожаліти себе і повернутися до звичного життя трохи іншим, оновленим і більш щасливим.

Але є такий тип емоцій, які можуть підхоплювати нас і забирати в невідомому напрямку, зовсім як гірський потік. На шляху цього потоку, як правило, зустрічаються гострі камені, об які ми б’ємося в пориві негативних емоцій: ранимося самі і ранимо інших, тягнучи за собою в безодню.

Пауза — відмінний момент для прийняття зваженого рішення і виконання вправ.

Перед тим, як ми поринаємо у вир агресії, завжди є пауза — момент, коли ми вибираємо: рухатися далі в цей стан або залишитися на березі. Якщо людина не вміє контролювати емоції, вона проскакує цей момент вибору, не помічає його, і виявляє себе вже в кілометрі вниз за течією. Як правило, з питанням «чого це я?”.

Занурення в тишу

Як навчитися помічати ці паузи, моменти вибору, коли ми наважуємося на емоційний вибух або тут же його пригнічуємо? Другий варіант характерний для людей, які тримають “волю в кулаці”: в момент конфлікту негативні емоції стають руйнівними тільки для них і тільки з часом — для їх оточення.

Щоб навчитися контролювати такі ситуації, варто освоїти практику медитації, яка вводить свідомість в стан тиші. Яскраві емоції практично завжди розвиваються на тлі внутрішнього діалогу або монологу: ми думаємо про те, що нас хвилює, прокручуємо слова, ідеї, спогади. І це призводить до того, що загострення пристрастей зростає.

Уміння входити в тишу знімає це напруження і надає по-справжньому цілющу дію. А ще у нас з’являється можливість продовжити момент прийняття рішення, коли ми вибираємо, спалювати мости або все-таки не варто. Медитація це вправа на пошук тиші, і, якщо його виконувати регулярно, у нас з’являється можливість потрапити в цю тишу, ясність, незамутненість навіть в емоційно гострій ситуації.

Секрет успіху не стільки в тривалості, скільки в регулярності занять.

Краще всього вивчати медитацію на очних семінарах з досвідченим майстром, який навчить впевнено відрізняти стан тиші від мрій, роздумів або просто розслабленого споглядання. Повірте, різниця є: одного разу переживши стан тиші, ви вже ні з чим не зможете його сплутати. Ми всі стикалися з ним, наприклад, спостерігаючи красу природи, коли дух захоплює і в голові жодної думки. Наше завдання — навчитися відтворювати цей стан на першу вимогу. Наприклад, за допомогою практики Шен Джен Гонг.

Ось одна з вправ цієї практики.

Сядьте або ляжте так, щоб вам було комфортно. У розслабленому, спокійному стані, коли ніщо не може вас потривожити, рахуйте вдихи. Не подовжуйте і не скорочуйте дихання, просто стежте за ним і рахуйте кожен новий вдих. На початковому етапі достатньо 1-2 хвилин такої практики. Згодом її бажано довести до 10-12 хвилин.

Вдихніть спокій

Коли ми нервуємо, наше дихання стає поверхневим. Ми дихаємо часто і швидко, тільки верхньою частиною легенів. Найімовірніше, ви не раз чули цю рекомендацію: щоб заспокоїтися, треба робити глибокі вдихи. Давайте уточнимо, як слід виконувати вправу, щоб вона давала максимально швидкий ефект.

У китайській медицині вважається, що хвилювання, нервозність, тривожність пов’язані з підйомом енергії наверх – якраз до верхівок легенів. Якщо опустити її вниз, в область живота, де їй саме місце, ми заспокоюємося, а стрес відступає. Можна вірити в цю ідею, а можна ні, головне — спробувати все це уявити.

Зробіть глибокий вдих, як ніби “вдихаючи в живіт” — цим самим вдихом ви перенаправляєте енергію вниз. Щоб увага не розсіювалась, можна підключити руки: уявіть, що ви захоплюєте енергію на рівні грудей і проводжаєте її руками вниз, в живіт. Тримайте долоні на невеликій відстані від себе і з вдихом опускайте їх від області грудей до живота.

Зробіть 10-15 таких вдихів, супроводжуючи кожен рухом рук. Накрийте долонями живіт, як ніби “упаковуючи” енергію в цій області.

Видихніть неприємності

Якщо всередині залишаються негативні відчуття, від яких ніяк не вдається позбутися, знову використовуйте дихання: на цей раз акцент буде на видиху. Зачепивши увагою ту неприємність, яка заважає відчувати себе комфортно, зробіть довгий, протяжний видих через рот, як ніби з глибини себе, видихаючи все те, що заважає. Повторіть вправу 10-12 разів і порівняйте відчуття, усвідомивши, наскільки вільніше і легше стало всередині.