У дитини почервоніла і лущиться шкіра на щічках, з’явилися червонуваті або мокнучі, сверблячі цятки по тілу. «Діатез», – скажуть в один голос бабуся і мама. Але що ж це за напасть? Можливо, ми вас здивуємо, але слова «діатез» немає в Міжнародній класифікації хвороб.
Насамперед, тому, що, строго кажучи, діатез – це не захворювання, а стан обміну речовин, який при несприятливих обставинах, а то й просто з часом призводить до різних недуг. «Захворіти» діатезом можна. Замініть його словосполученням «спадкова схильність» і все стане зрозуміло.
Різновиди діатезу
Всього налічується 17 різновидів діатезу. Щоб організм від «загрози» перейшов до дії, малюк повинен потрапити в стресову ситуацію. У кожної крихти своя «межа терпіння»: одному достатньо захворіти один раз, іншому – 5-6.
Який саме діатез властивий малюкові, стає ясно вже при народженні. Схильність визначається за зовнішнім виглядом, поведінці.
Алергічний діатез
Про цю групу малюків відомо особливо багато, мова йде про тих самих ранніх алергіків. Вже на першому році життя у них можливі ураження шкіри у вигляді атопічного дерматиту, кропив’янки, харчової алергії, а потім до процесу залучаються органи дихання.
Зумовити подібний розвиток подій нескладно: достатньо проаналізувати сімейний анамнез. Згідно з американським довідником «Core curriculum for lactation consultant practice» (спеціальне видання для консультантів з лактації, написане педіатрами), якщо обидва батьки – алергіки, то ймовірність алергії у дитини становить 80%. Якщо один – 35-40%.
Як уникнути? Годуюча жінка повинна виключити зі свого раціону небезпечні страви. Вітчизняні алергологи виділяють групи продуктів за ступенем аллергічної активності: висока: коров’яче молоко, риба, яйця, цитрусові, горіхи, мед, гриби, куряче м’ясо, суниця, малина, полуниця, ананаси, диня, хурма, гранати, чорна смородина, ожина, шоколад , какао, кава, гірчиця, томати, морква, буряк, селера, пшениця, жито, виноград; середня: персики, абрикоси, червона смородина, журавлина, рис, кукурудза, гречка, перець зелений, картопля, горох, свинина, м’ясо індички і кролика; слабка: кабачки, патисони, ріпа, гарбуз (неяскраво пофарбований), кисло-солодкі зелені яблука, банани, мигдаль, біла смородина, аґрус, чорнослив, слива, кавун, салат, конина, баранина.
Американські фахівці говорять лише про вісім аллергенів: коров’яче молоко та продукти з нього, яйця, арахіс, фундук, кешью та інші горіхи, риба, морепродукти, соя і продукти з неї, пшениця.
Ексудативно-катаральний діатез
Його провокує підвищена проникність шлунково-кишкового тракту, недостатня стабільність мембран тучних клітин і знижена активність ферментів, що розщеплюють білки. Але це не алергія, як вважають багато лікарів, а явище зовсім іншого порядку – в його основі лежать інші механізми.
Малюк з таким діатезом схильний до надлишкової маси тіла, з першого місяця життя має попрілості, гнейс (жирові себорейні лусочки на волосистій частині голови) і навіть молочний струп – почервоніння шкіри щік, підборіддя з наступним лущенням. У нього суха і бліда шкіра, на ній часто з’являються сверблячі висипання. Якщо малюк їх розчісує, починається запалення.
Слизова дитини теж вразлива: будь-яка подряпина у роті може обернутися гінгівітом. У малюка досить нестійкий кал – пронос змінюється запором протягом одного дня і без видимих причин. Цей різновид діатезу часто плутають з алергічним. Але вони все ж різняться своїми проявами і перспективою. Ексудативно-катаральний до 3-4 років, як правило, поступово зникає, а алергічний залишається на все життя.
Як уникнути? Ексудативно-катаральний діатез як і алергічний провокує їжа, але другий викликає неспецифічна реакція імунної системи на її інгредієнти, а перший – особливості засвоєння продуктів, з підвищеним вмістом гістаміну: полуниця, суниця, цитрусові, шоколад, риба, сир, ковбаса, томати і капуста . Виключивши їх з раціону харчування, можна вберегти дитину від багатьох проблем зі здоров’ям.
Лімфатико-гіпопластичний діатез
Схильна до такого діатезу дитина часто народжується з великою масою тіла. У неї, як правило, широка грудна клітка, короткі лопатки, волосся світле, нерідко блакитнувате забарвлення склер. При огляді неонатолог відзначає у дитини м’язову гіпотонію. Малюк росте, і батьки помічають, що він потіє і відригує частіше і більше, ніж його однолітки. А педіатр записує в карті: «вегетативна лабільність», що на додачу до перерахованих вище ознак означає незрозуміле і тривале підвищення температури до 37,0-37,2 градусів С, зниження тиску і порушення серцевого ритму.
У віці 1-3 років у такого карапуза вже бувають збільшені мигдалини і аденоїди. Він уже міг не раз перехворіти ГРВІ та кон’юнктивітом. У 3-7 років найчастіше має хронічні вогнища інфекції в ЛОР-органах (хронічний тонзиліт, аденоїдит), рецидивуючий бронхіт або пієлонефрит.
Як уникнути? Малюків з лимфатико-гіпопластичним діатезом треба берегти від застуд та інфекції. Це не означає, що дитину слід кутати і обмежити і в спілкуванні. Крихітку треба загартовувати за допомогою гімнастики, масажу, повітряних і водних процедур. А коли підросте, відвести в секцію плавання або поставити на лижі і ковзани. Саме ці види спорту найкраще тренують серцево-судинну систему і «привчають організм не боятися перепадів температури повітря.
Нервово-артритичний діатез
Він припускає порушення обміну пуринів і скупчення в організмі сечової кислоти. Це природні речовини, що входять до складу всіх клітин організму і харчових продуктів. Але їх надлишок викликає схильність до різних обмінних хвороб.
Малюки з такою особливістю досить примхливі, збудливі, мають поганий апетит, швидко набирають масу тіла і так само легко її втрачають. У них бувають проблеми з розвитком мови, тики, судоми і нічні страхи, а також напади головного болю і болю в животі. За психічним розвитком діти з нервово-артритичним діатезом зазвичай випереджають однолітків. Але при несприятливих умовах або з віком у них розвиваються подагра, артрит, цукровий діабет, сечокам’яна хвороба.
Дерматит
Щоб не вдаватися в непотрібні, як вважають медики, подробиці і не заплутувати батьків, районним педіатрам рекомендована спрощена схема діагностики діатезів. Та й сам цей термін рекомендують не згадувати. Замість нього зараз використовується термін «дерматит».
Діагноз атопічний дерматит ставлять, якщо у малюка в 2-3 місяці на шкірі періодично починають з’являтися свербіж і висипання, а також є спадкова схильність до алергії. По суті, це алергія і є. Реакцію на внутрішні і зовнішні чинники викликає імунна система. Зовні на малюка впливають хімічні сполуки, піт, тканини, шерсть тварин, зсередини – компоненти повітря, їжі, стрес і клімат.
Діагноз можна підтвердити лабораторно: в сироватці виявляється високий рівень імуноглобуліну IgE.
Недуга не проходить ніколи, але при виключенні алергенів може в скільки завгодно тривалу стадію ремісії. Але загроза загострення залишається і реалізується, якщо порушити режим харчування і умови життя. У найважчому випадку атопічний дерматит трансформується в алергічний риніт, а потім і бронхіальну астму.
Себорейний дерматит констатують, коли проблеми почалися з народження або пізніше, але завжди до 4-го тижня життя дитини. Симптоми весь час поступово наростають, але проявляються в, так званих «себорейних» зонах – носогубний трикутник, груди, волосиста частина голови – тут з’являються жовтуваті лусочки. Шкіра поза вогнищ ураження не змінена. Висипання, звичайно ж, чешуться, але не так сильно, як при атипічному дерматиті. У цілому захворювання протікає не надто гостро і, як правило, самостійно проходить до кінця першого року життя.
