Що таке параноя і як від неї позбутися

8 Травня, 2024

0 3 хвилин на прочитання

Психічні розлади не відбиваються на фізичному стані людини, але при цьому негативно позначається на здатності індивіда вибудовувати соціальні відносини. В результаті страждаюча від розладу особистість знаходиться у вимушеній ізоляції і не може жити повноцінним життям.

Що це за хвороба

Що значить параноя? Параноя — це розлад мислення, при якому у людини виникають маячні ідеї. Стан пов’язаний з недовірою і підозрілістю, нездатністю правильно і логічно трактувати дії інших людей.

У класичному варіанті параноя розглядається як схильність людини бачити у випадкових збігах обставин підступи недоброзичливців.

Параноїк

Яке значення слова «параноїк»? Параноїк — це особливий тип особистості, в рамках якого людина зазвичай буває замкнутою, потайною, недовірливою і позбавленою почуття гумору.

Параноїки постійно підозрюють оточуючих в якомусь підступному задумі, змові або поганому намірі.

На базі параної у страждаючих від даного розладу людей формується надцінна ідея. І всі події, що відбуваються в зовнішньому світі, розцінюються як підтвердження цієї ідеї.

А будь-які спростовуючі її факти просто ігноруються або отримують таке трактування, яке задовольнятиме переконання хворої людини.

Причини

На жаль на даний момент причини розвитку параної залишаються для вчених загадкою, рівно як передумови і посилюючі фактори.

Але в результаті вивчення анамнезу стало ясно, що найчастіше патологія розвивається у дітей, чиї батьки страждали від шизофренії або форм марення.

Тобто ймовірність того, що розлад передається спадковим шляхом, досить велика.

Параноя може бути відповіддю психіки на сильний стрес, пережитий в дитинстві (погрози, застосування насильства, моральне придушення і т. д.).

Розлад розвивається і в разі яскраво вираженої байдужості батьків по відношенню до дитини, зневаги малюком або необгрунтованої агресії.

Ще одна причина розвитку параної — дегенеративні процеси в головному мозку на тлі вікових змін у літніх людей.

Прийом психодизлептиків може спровокувати параною.

Види

Прийнята вченими класифікація включає в себе кілька видів параної:

Алкогольна. Маревний психоз з’являється як результат запущеної форми алкоголізму. Найчастіше хворий страждає маренням ревнощів або переслідування.
Параноя боротьби. Цей термін дещо застарів, але все ще застосовується в медицині. Він описує стан, при якому людина з розладом сконцентрована на захисті своїх «ущемлених прав», активно ратує за відновлення справедливості. При цьому людина активна і фанатична.
Параноя бажання. Марення з любовним або еротичним підтекстом.
Інволюційна. Систематизованц марення, збоку нагадують ланцюжок взаємодоповнюючих і випливаючих один з одної подій/спостережень/переконань.
Хвора людина вміло використовує будь-яку фактичну інформацію, трактуючи її таким чином, щоб вона вписувалася в концепцію існуючої легенди.
Іпохондрична. Систематизована маячня, що починається з маячних інтерпретацій і розгортається (посилюється) в часі.
Гостра. Марення, що супроводжується галюцинаціями і ступорозними симптомами.
Гостра експансивна. При даному виді розладу домінують ідеї власної величі, винятковості і могутності.
Персекуторна. Переконаність хворого в тому, що його переслідують.
Сенситивна. Страждаюча розладом людина стає дуже вразливою, образливою і чутливою, що формує грунт для конфліктів.
Параноя совісті. Схильність до самозвинувачення і підозри самого себе в чому-небудь поганому.
Сугресивна. Людина впадає в стан, близький до гіпнотичного, при взаємодії з приємним / бажаним об’єктом.
Сутяжна. Параноя боротьби, при якій людина схильна до суперечок і відстоювання своїх інтересів за всяку ціну.
Хронічна. Розвивається в зрілому і літньому віці (від 45 до 60 років).

Симптоми та ознаки

Головна ознака параної – це зацикленість людини на якій-небудь ідеї, яка стає для хворого особливо значущою.

Стан супроводжує егоїзм, невиправдано завищена самооцінка, самовдоволення.

Параноїк ігнорує позитивні аспекти життя, але при цьому всю свою увагу спрямовує на джерела негативних емоцій, особливо якщо вони пов’язані зі сферою міжособистісних відносин.

Людина, яка страждає параноєю, не розглядає співрозмовника як особистість.

Він дає йому оцінку виходячи з того, як опонент до нього (параноїка) відноситься.

Індивід з розладом не може адекватно оцінити свої навички та здібності, переоцінює їх і завищує власні заслуги.

Перші «дзвіночки» параної — це низька розумова і фізична активність, пасивна агресія, негативне ставлення до оточуючих без наявності об’єктивних причин, у людини змінюється сприйняття світу (як в плані емоцій, так і в плані роботи органів почуттів).

Коли розлад прогресує, симптоми стають більш виразними:

слухові та зорові галюцинації;
марення і нав’язливі ідеї;
зниження розумової активності;
нездатність до критичної оцінки власної особистості;
впевненість у власній значущості і перевазі над оточуючими;
образливість;
ревнощі;
підозрілість;
тенденція шукати у всьому приховані мотиви.

Як проявляється у чоловіків і жінок

Найчастіше параноєю страждають чоловіки. Але кардинальних відмінностей між жіночим і чоловічим розладом не існує.

Перебіг хвороби залежить від типу розладу, його форми і ступеня. Поведінка людини змінюється поступово. Стає складно налагоджувати контакти з оточуючими.

Конфліктні ситуації трапляються все частіше, а сам хворий стає все більш закритим.

Він намагається «підловити» співрозмовника, викрити і розсекретити його, чіпляючись до окремих слів і вирваних з контексту фраз.

При цьому самооцінка і зарозумілість хворого ростуть. Людина впевнена у власній значущості і незаперечності свого авторитету. Інші люди в його очах здаються негідними.

В результаті людина не здатна вступати в діалог, вислуховувати чужу точку зору і погоджуватися з людьми. Будь-які заперечення провокують агресію.

Страждаючий параноєю не здатний в позитивному ключі оцінювати чужі дії, він не може похвалити іншу людину або відзначити її заслуги.

Діагностика

Діагностувати розлад може тільки лікар, попередньо організувавши опитування і спостереження за хворим.

Параноїки не довіряють лікарям, і уникають співпраці з ними, що істотно ускладнює діагностику.

І якщо симптоми недостатньо інтенсивні, лікар може не визначити наявність розладу, зважаючи на логічність і обгрунтованість надзначимих ідей хворого.

Чи лікується параноя

Метод лікування в кожному окремо взятому випадку буде індивідуальним, адже лікар при призначенні комплексних заходів спирається не тільки на поточний стан, але і на першопричину захворювання.

Лікування від параної має на увазі два взаємодоповнюючих напрямки:

прийом медикаментів;
психотерапія.

Чим лікувати?

Які таблетки і ліки пити? Призначення лікарських препаратів – невід’ємна частина корекційних заходів при лікуванні параної.

Лікар може прописати хворому:

антидепресанти;
седативні препарати;
транквілізатор;
нейролептик;
антипсихотропні засоби.

Пацієнтам з підвищеним рівнем тривожності можуть призначити заспокійливі препарати і протисудомні засоби.

Чи можна позбутися самостійно в домашніх умовах

Самолікування — неефективна міра корекції розладу.

Люди, які страждають параноєю, не здатні тверезо оцінити ситуацію і визнати наявність проблеми через неадекватну самооцінку.

Тільки фахівець може допомогти параноїку “повернутися в об’єктивну реальність”.

Як впоратися з нападом

Блокувати напад параної можуть лише нейролептики з антибредовим ефектом. Психотерапія ефективна лише в довгостроковій перспективі.

А спроби переконання або самонавіювання потерплять крах через схильність хворого бачити в діях і словах оточуючих злий умисел.

Як вести себе з параноїком

Як жити з параноїком?

Прості правила допоможуть зберегти відносини і не допустити загострення розладу у близької людини, що страждає параноєю:

Зверніться за допомогою. Не обов’язково хапати людину і тягнути до лікаря, якщо вона не визнає факт наявності проблеми. Можна для початку відвідати лікаря поодинці, щоб отримати консультацію і скоординувати дії.
Не потурайте примхам хворого. Не варто визнавати провину, якщо насправді ви не винні. Така “благородна жертва” лише доведе параноїку його правоту і зміцнить позиції хворого, посиливши ситуацію.
Не ставте діагноз самостійно. Не слід ставити діагноз «на око» і займатися лікуванням на дому. Якщо у людини дійсно параноя, їй просто необхідна кваліфікована допомога.
Не вступайте в деструктивні ігри. Параноїки буквально провокують оточуючих на деструктивну взаємодію. Але беручи участь в подібних іграх можна отримати на виході лише конфлікти і стрімко прогресуючий розлад. Параноїк все одно не оцінить ваших старань і переживань. А його зневажливе ставлення в перспективі завадить зберегти або відновити відносини.
Остерігайтеся конфліктів. Навіть якщо дуже хочеться піддатися спокусі і грубо відповісти близькій людині, робити цього категорично не варто. По частині конфліктів параноїк “заткне за пояс” будь-кого. Тим більше розумне зерно в його словах і поведінці відсутнє через хворобу, а вас неприємні слова все одно ранять.

Як перестати бути параноїком

Що робити, якщо ти параноїк? Якщо людина підозрює у себе наявність параної, швидше за все вона здорова. Адже в рамках розладу людина не може допустити навіть думки про те, що у неї є проблеми. Можливо причина дивного стану в недовірливості або тривожності.

Але в будь-якому випадку варто звернутися до лікаря, щоб скорегувати стан тривожності, а також виключити ймовірність розвитку параної в початковій стадії.

Хвора параноєю людина не винна в тому, що стала «носієм» розладу. Не варто засуджувати, докоряти або вказувати хворому на його проблему в грубій формі.

Краще керуючись рекомендаціями лікаря організувати лікування і мінімізувати супутні розвитку захворювання ризики.

8 Травня, 2024

0 3 хвилин на прочитання