Постійне роздратування на близьку, рідну людину – звичайно ж, дискомфортна ситуація для обох сторін. Якщо для вас знайоме відчуття, що дуже дратує мама, то постараємося розібратися і дати пораду, якими шляхами шукати гармонію і взаєморозуміння.

Чому мама може дратувати

Та через що завгодно! Вимагає ідеальної чистоти і бурчить на кожну недомиту тарілку. Недолюблює всіх ваших подруг, а ваш чоловік для неї і зовсім персональний ворог. Або вона постійно вас сватає за якихось синів своїх подруг. Або сама тягне в будинок мотлох і розводить малоприємний для вас бардак. Або повчає, як треба виховувати її онуків (тобто ваших дітей).

Загалом, жінка, яка нав’язує свої правила життя, зі зрозумілих причин стає джерелом постійного психологічного дискомфорту.

Бувають і не такі очевидні причини, чому дратує мама. У психології використовується термін «токсичність» — тобто будь-який негативний психологічний вплив з боку людини на конкретну жертву або всіх оточуючих поспіль.

Буває, що жінка самостверджується за рахунок дорослої доньки – постійно вселяючи їй, що та інфантильна, ні на що без мами не здатна, сама нічого не домоглася і т. д. Бувають мами, які роблять з вирослих дочок мало не прислугу, завалюючи їх «дочірнім боргом» — і тільки так вони відчувають себе цінними і потрібними.

Мама дратує без причини: що не так

Але одна справа, коли дочка чудово розуміє, чому дратує мама і які саме розбіжності в поглядах, життєвих цілях і характерах призводять до конфліктів. А інша – коли, формально, мати не робить нічого поганого і навіть не вдається до психологічних маніпуляцій – а відчуття роздратування на неї є, причому постійно! Особлива проблема такої ситуації – що жінка починає звинувачувати себе у своїх негативних відчуттях і мучитися тим, що вона погана і дуже неправильна дочка…

Насправді, розглядати цю ситуацію треба не з питання «що зі мною не так?» або «що не так з моєю матір’ю? Ні ви, ні вона не погані, нікого з вас не можна назвати «неправильною» дочкою або матір’ю. Вся справа в тому, що ви різні!

Можливо, ви психуєте через човгання маминих тапочок по квартирі не тому, що ваша мати шкідлива і «токсична» людина, а просто тому, що вам хотілося б жити самій і не чути ніякого човгання нічиїх капців! Або жити окремо з чоловіком і чути тільки чоловічі кроки у своїй квартирі.

Ви, зрозуміло, з нею розмовляєте. Вам доводиться пояснювати якісь свої дії (не тому що мама проти, а тому що не мовчати ж, якщо у вас в розпалі готування обіду, а вона зайшла на кухню і питає: «ой, а що ти тут таке готуєш?»).

Всі ці моменти – неминуча витрата «емоційної енергії». Навіть якщо ніхто ні з ким не свариться, у багатьох людей саме побутове спілкування забирає багато цієї емоційної енергії, а вона не безмежна у всіх нас!

У підсумку – виникає невідомо звідки відчуття втоми та емоційного виснаження. З мамою-то відносини може і хороші, але на глибоке продуктивне спілкування з іншими, не менш важливими для вас людьми (чоловіком, друзями і т. д.) у вас не вистачає ентузіазму… Звідси – цілком закономірне роздратування.

Як вести себе з мамою, якщо вам не вдається контактувати спокійно

Вас дратує мама, що ж робити? Для початку не звинувачуйте себе в недостатніх дочірніх почуттях і обміркуйте, наскільки реально обмежити ваше спілкування з нею. Хотіти переїхати від матері, якщо вам приходиться на даний момент ділити одне житло – цілком природне бажання дорослої людини. Чим «токсичніша» мама, тим більш актуально рішення не понуро колупатися в своїй і маминій психології, продовжуючи терпіти і мучитися, а віддалитися, відділитися від неї в прямому сенсі – почавши жити окремо.

Якщо це з якихось причин неможливо, постарайтеся змінити ваше з мамою життя-буття так, щоб менше конфліктувати в гострих, давно замусолених у ваших сварках темах.

Наприклад, ви може сказати мамі, що так і бути – ви не будете слухати музику без навушників вночі, але ось відмовлятися від веганства на користь матусиних котлеток ні в якому разі не збираєтеся.

Тобто жінка повинна зрозуміти, що поступки з вашого боку можливі в тих аспектах, які стосуються безпосередньо її або інших домочадців, але якщо питання не стосується комфорту інших дочка вже доросла і буде робити як хоче.

Психологія вчить, що конфлікти потрібно не гасити, а вирішувати. Тому цілком гідне і доросле рішення – попросити маму дотримуватися ваших особистих кордонів і не втручатися у ваше життя більше, ніж ви б хотіли цього самі. Наприклад – не забігати кожні півгодини в вашу кімнату з якимись питаннями, не вимагати звіту про те, як пройшов день і що ти їла, не цікавитися вашими кавалерами, подружками, розміром вашої зарплати і т. д. Якщо ви захочете, то самі розкажете, а ні – ви доросла жінка з правом зберігати свої секрети.

Якщо ви живете окремо, але все одно є певні проблеми (скажімо, дратують дзвінки мами або її часті візити без попередження) – теж висловіть, наскільки саме ви хотіли б обмежити ваше спілкування.

А також попередьте маму, що будете робити, якщо вона почне цілеспрямовано порушувати ваші прохання. Наприклад – візити не частіше разу на тиждень (без екстрених обставин, зрозуміло) і тільки за попереднім погодженням.

Якщо ж їй раптово під вечір буднього дня заманулося привезти вам борщику в баночці то вас немає вдома, або ви в навушниках і не чуєте, чи вже лягли спати. І так кожен раз, коли вона порушує те, про що її попросили. Дзвінки теж можна регламентувати – не довше скількох-то хвилин (інакше – «ой, я не можу далі говорити, чоловік кличе!»).

До речі, для багатьох жінок порятунком став інтернет – тому що разом телефонних переговорів можна вести з мамою тільки листування в соцмережах або месенджерах, а це зазвичай менш втомливо.

Запам’ятайте – немає ніякого «неоплатного дочірнього боргу» (як мінімум тому, що ви не просили маму вас народити «в борг», а просто вона хотіла дитину, народила і виростила її, тобто вас). Жодна людина на Землі, навіть кровний родич, не має права вас до чогось примушувати, обмежувати вашу свободу, маніпулювати вами, тим більше принижувати і знецінювати вашу особистість. Не забувайте про це і цінуйте насамперед свій комфорт, як фізичний, так і психологічний.